Звернення громадян Юстиція повідомляє

Змінено порядок примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів

06.02.2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження". Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України", Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
Також запрацював реєстр боржників, що мають заборгованість за аліментами, до якого включено всіх фізичних осіб, щодо яких відкрито виконавче провадження з категорією стягнення "стягнення аліментів" та існує заборгованість більше ніж 3 місяці.
Отже, відповідно до частини 9 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Дані постанови надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення в яких роз’яснюється право на оскарження дії державного виконавця (10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів). Після закінчення строку для оскарження, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені, вищезазначені постанови направляються до виконання відповідними органами.
До яких осіб не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами?
Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:
1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
2) використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Відповідальність боржників зі сплати аліментів у вигляді суспільно корисних робіт.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, -
тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Слід зазначити, що суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування. За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці (ст. 325-1 КУ ПАП).
Власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт зобов’язаний нарахувати плату порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів (ст. 325-3 КУ ПАП).
Хто має право на самостійне вирішення питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України?
Також важливим нововведенням є зміни до частини 5 статті 157 Сімейного кодексу України, відповідно до якої той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Довідка зазначена вище видається відділом державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів з дня написання заяви, дана довідка дійсна протягом одного місяця з дня її видачі (ч. 13 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Слід зазначити, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів більше трьох місяців, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
Відповідно до статті 164 Кримінального кодексу України злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -
карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
У зв’язку з великою кількістю виконавчих документів на виконанні в органах державної виконавчої служби рекомендовано стягувачам у справах про стягнення аліментів за наявності заборгованості понад шість місяців, звертатися до державних виконавців із заявами про вжиття ними заходів відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Нагадуємо, що за безоплатною правовою допомогою можна звернутися до Чортківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Чортків, вул. С. Бандери, 20; тел.: (03552) 2-09-50, або бюро правової допомоги за адресами:
Борщівське бюро правової допомоги — м. Борщів, вул. Шевченка, 20 а, тел.: (03541) 2-28-80;
Бучацьке бюро правової допомоги — м. Бучач, майдан Волі, 1, тел.: (03544) 2-11-26;
Гусятинське бюро правової допомоги — смт. Гусятин, вул. Суходільська, 7, тел.: (03557) 2-18-90;
Заліщицьке бюро правової допомоги — м. Заліщики, вул. С. Бандери, 38, тел.: (03554) 2-21-33;
Монастириське бюро правової допомоги — м. Монастириська, вул. Шевченка, 12А, тел.: (03555) 2-12-72.
Єдиний телефонний номер цілодобового доступу громадян до безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по всій території України).


Посилення відповідальності злісних неплатників аліментів (07.02.2017 р.)

Проблема безвідповідального ставлення батьків до утримання своїх дітей є однією з найбільш актуальних в Україні. На примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби України перебуває майже 600 тисяч виконавчих проваджень з примусового стягнення аліментів, з яких понад 90 тисяч стосуються боргу по аліментах, що перевищує 6 місяців. В органах державної виконавчої служби Тернопільській області із залишку близько 31 тисячі виконавчих документів, 8811 – виконавчі документи про стягнення аліментів, з яких у 1292 виконавчих провадженнях заборгованість становить понад 6 місяців.
Слід зазначити, що лише за минулий рік державними виконавцями органів Державної виконавчої служби України стягнуто понад 2,4 млрд. грн. заборгованості по аліментах на користь 576 тисяч дітей. Державними виконавцями Тернопільської області забезпечено стягнення 47 млн. грн. на користь 12 544 дітей.
З 06.02.2018 почав діяти Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07.12.2017 № 2234-VIII (далі – Закон), розроблений Мін’юстом разом з депутатами та представниками громадянського суспільства.
Новоприйнятий Закон спрямований на забезпечення належного виконання рішень щодо стягнення аліментів та дозволить зменшити заборгованість зі сплати аліментів, а також забезпечить належне утримання осіб, які отримують аліменти.
Зокрема, внесено зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (із змінами). Встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Також Законом передбачається тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобом.
Слід зазначити, що відповідно до внесених змін, несплата аліментів на утримання дитини одним з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин.
Відповідно до ухваленого Закону, за виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом.
Строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п’ятнадцяти годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять діб.
Окрім того, внесеними змінами передбачено, що той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно може вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за кордон з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Таким чином Законом запроваджено нові засоби примусового виконання рішень відносно боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців.
Зокрема, встановлюється тимчасове обмеження таких осіб у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, тимчасове обмеження боржника у праві полювання.
Отже, при ухиленні від сплати аліментів з 06.02.2018 діють наступні обмеження:
- виїзду за межі України;
- керування транспортним засобом;
- користування вогнепальною мисливською, пневматичною, охолощеною та іншими видами зброї;
- полювання;
- позбавлення боржника права вирішувати питання тимчасового виїзду дитини за межі України;
- право на звернення стягувача про вчинене кримінальне правопорушення;
- суспільно корисні роботи від 120 до 240 годин зі спрямуванням плати на погашення заборгованості.
З питань отримання інформації щодо заборгованості із сплати аліментів необхідно звертатися за місцем проживання платників аліментів до територіальних відділів державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, адреса розташування яких розміщена на сайті Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області за посиланням http://terjust.gov.ua/.

 
Головне територіальне управління юстиції
у Тернопільській області


Вчинення нотаріальних дій в сільських, селищних радах (25.01.2018 р.)

 
Необхідно зазначити, що згідно частини п’ятої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (із змінами) (далі – Закон) у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.
У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:
1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
2) посвідчують заповіти (крім секретних);
3) видають дублікати посвідчених ними документів;
4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
5) засвідчують справжність підпису на документах;
6) видають свідоцтва про право на спадщину;
7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Дії, передбачені пунктами 6 і 7 частини першої цієї статті, вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.
Також, важливо зазначити, що згідно пункту 4 частини другої статті 40 Закону до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються і довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.
Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами визначено Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1298/20036, наказом Міністерства юстиції України від 31.10.2006 № 83/5 «Про затвердження форм реєстру для реєстрації заповітів та довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на них та зразків цих документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2006 за № 1175/13049, Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 та іншими нормативно-правовими актами.

 
Головне територіальне управління юстиції
у Тернопільській області



Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги (23 січня 2018 р.)

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.
Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».
Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:
 Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;
 Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
 Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.
Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.
Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.
Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.
Чортківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Чортків, вул. С. Бандери, 20; тел.: (03552) 2-09-50.

Номер єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги в Україні 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України).

Порядок усиновлення повнолітньої особи (11.01.2017 р.)

Одним із найважливих інститутів у сімейному праві, що покликаний влаштувати дитину-сироту та дитину, яка залишилася без батьківського піклування у сім'ю, є інститут усиновлення. Найкраще, звичайно, усиновлювати дитину у якомога ранньому віці, проте законодавством не заборонено усиновлення повнолітніх.
Частина 2 статті 208 Сімейного кодексу України передбачає можливість постановлення судом рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, лише як виняток. У такому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема можуть братись до уваги обставини, передбачені ст. 224 СК України. Це стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров’я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. Перелік таких обставин є невичерпним. При усиновленні повнолітньої особи зазначені у ст. 224 СК України обставини судом за необхідності беруться до уваги.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” від 30.03.2007 року №3, у зв'язку із включенням у Сімейний кодекс України правових норм про усиновлення повнолітньої особи необнеобхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Враховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, вже наявного фактично).
Судом з'ясовується також наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.
У Сімейному кодексі України не встановлено максимального віку повнолітньої особи, яка може бути усиновлена, однак визначено мінімальну різницю у віці між нею та усиновлювачем - не менше вісімнадцяти років.
Згідно ст. 313 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення повнолітньогї особи з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених сімейним кодексом України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.
Нагадуємо, що за безоплатною правовою допомогою можна звернутися до Чортківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Чортків, вул. С. Бандери, 20; тел.: (03552) 2-09-50.
Чортківський місцевий центр
з надання безоплатної вторинної правової допомоги



  
  Здійснення державної реєстрації нерухомості та бізнесуу Тернопільській області (29.12.2017 р.)


26 листопада 2015 року Парламент прийняв розроблений Міністерством юстиції України пакет документів із децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації, який забезпечив передачу функцій з реєстрації нерухомості та бізнесу місцевій владі, нотаріусам та акредитованим суб’єктам. Міністерство юстиції та його територіальні органи повністю відмовилисьвід функцій реєстрації, передавши ці повноваження на місця, та кошти, які сплачуються за одержання відповідних послуг – на місця.
Станом на сьогодні організаційну систему державної реєстрації прав та бізнесу становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
2) Суб’єкти державної реєстрації прав:
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
акредитовані суб’єкти.
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

У Тернопільській області функції з державної реєстрації прав та бізнесу станом на 01 жовтня 2017 року здійснюють:
 17 районних державних адміністрацій,
 4 міські ради обласного значення (Бережанська,Кременецька,Тернопільська, Чортківська),
 31 виконавчий орган сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, а саме:
- 8 міських (Борщівська, Бучацька, Заліщицька, Зборівська, Лановецька, Монастириська, Скалатська та Шумська міські ради),
- 6 селищних рад (Гусятинська селищна рада, Товстенська селищна рада Заліщицького району, Вишнівецька селищна рада Збаразького району, Залозецька селищна рада Зборівського району, Коропецька селищна рада Монастириського району, Підволочиська селищна рада),
- 17 сільських рад (Нараївська, Жовнівська, Надрічнянська та Котівська сільські ради Бережанського району, Більче-Золотецька сільська рада Борщівського району, Васильковецька та Коцюбинська сільські ради Гусятинського району, Чернихівецька, Колоднецька та Базаринська сільські ради Збаразького району, Млиновецька сільська рада Зборівського району, Великомлинівецька сільська рада Кременецького району, Завалівська та Голгочанська сільські ради Підгаєцького району, Різдвянівська сільська рада Теребовлянського району, Байковецька та Великогаївська сільські ради Тернопільського району).
Також функції з державної реєстрації прав здійснюють 7 акредитованих суб’єктів (Гусятинське районне комунальне бюро технічної інвентаризації, Комунальне Підприємство Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань, Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, Комунальне підприємство «Реєстрація об’єктів нерухомості» Малоходачківської сільської ради, Тернопільська філія КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області, Комунальне підприємство «Тернопільське бюро реєстрації нерухомості та бізнесу обласне» та Комунальне підприємство «Центр реєстрації майнових прав» Чортківської районної ради Тернопільської області).
Отже, на території Тернопільської області працюють 129 державних реєстраторів, з них: 56 проводять реєстрацію по двох напрямках, 112– усфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та 73 – усфері державної реєстрації бізнесу.
Окрім того, у Тернопільській області налічується 19 державних нотаріальних контор, в яких працює 25 державних нотаріусів, та 18 нотаріальних округів, де здійснюють приватну нотаріальну діяльність 105 нотаріусів.
За таких умов громадяни отримують широкий вибір для звернення до того суб’єкта, який краще може надати відповідну послугу, що сприяє розвитку конкуренції у сфері державної реєстрації та є передумовою для надання якісних демонополізованих адміністративних послуг. Таким чином, за час дії реформ у Тернопільській області можна спостерігати покращення рівня надання адміністративних послуг.

 
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області

    

Що необхідно знати громадянам при укладенні договору оренди земельної ділянки (20.12.2017 р.)

    Тернопільщина – багата аграрна місцевість. Практично кожен сільський житель області є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення та віддає її в оренду. Як захистити свої права, вберегтися від неприємностей та судових розглядів у сфері оренди землі? На сьогоднішній день це питання чи не саме актуальне на вустах кожного в нашій державі.
У зв’язку з тим, що випадки порушення законних прав орендодавців є непоодинокими, звертаємо увагу на основні моменти, які слід пам’ятати при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частина 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди повинен містити такі істотні умови як об’єкт оренди, де вказується кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування та розмір, строк дії договору, який не може перевищувати 50 років, а для земель сільськогосподарського призначення не може бути менше 7 років, та орендну плату з зазначенням її розміру, форми платежу, порядку перегляду.
Важливо пам’ятати, що договір, який не містить хоча б одну із вище зазначених істотних умов, може бути визнаний недійсним.
Статтею 125 Земельного кодексу України та статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.
Слід розділяти момент укладання договору оренди та момент державної реєстрації права оренди, оскільки вони мають принципово різні юридичні наслідки. Так, сторони дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ. Лише з моменту державної реєстрації орендар може користуватися земельною ділянкою.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав (у тому числі оренди земельної ділянки) проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах відповідної області.
Державна реєстрація проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації. Разом з заявою подається документ, що посвідчує особу заявника, довіреність, що посвідчує представницькі повноваження, у разі коли особа, яка звертається з заявою про державну реєстрацію діє як представник, копія реєстраційного номера облікової картки платника податку, договір оренди та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, який у 2017 році становить 0,05 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 80,00 гривень (крім осіб, які згідно із чинним законодавством звільняються від сплати адміністративного збору).
За загальним правилом державна реєстрація права власності та оренди проводиться у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
За результатом проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг.
Варто наголосити, що у разі припинення договору оренди, потрібно звернутись до державного реєстратора про припинення права оренди. Якщо цього не здійснити, в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою. Також зареєструвати нове право оренди до припинення попереднього буде неможливо.

 
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області

 


Право власності на землю        (13.12.2017 р.)

Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із статтею 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв’язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Суб’єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.


Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській област
і