Звернення громадян Юстиція повідомляє

ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ СКАРГУ ДО КОМІСІЇ З ПИТАНЬ РОЗГЛЯДУ СКАРГ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ (11.04.2018 р.)

З січня 2016 року в Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області діє Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка являється постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при управлінні юстиції.
Порядок звернення до Комісії зі скаргою регулюється:
- Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 37 Закону) – у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно;
- Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (стаття 34 Закону) – у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.
Які ж скарги розглядає Комісія?
По перше, предметом розгляду Комісії є ВИКЛЮЧНО процедурні порушення, вчинені державним реєстратором (нотаріусом) під час здійснення реєстраційні дій, а не оцінка угод, на підставі яких відбуваються такі реєстраційні дії (Комісія не встановлює недійсність договорів, дотримання у таких договорах балансу прав та обов’язків сторін тощо).
По-друге, Комісія розглядає скарги на реєстраційні дії за умови звернення скаржника не пізніше 60 днів з моменту вчинення незаконної дії або ж 60 днів з моменту, коли особа дізналася чи могла дізнатися про цей факт.
По-третє, Комісія не може задовольнити скаргу, єдиними підставами яких є здійснення реєстраційних дій на підставі підроблених документів, фальсифікованих судових рішень, документів з підробленими підписами.
Комісія відмовляє у задоволенні скарги, коли:
1) щодо нерухомого майна наявний судовий спір (у такому випадку вирішення спору не належить до компетенції Комісії);
2) коли наявна інформація про судове рішення за позовом з того самого предмету спору;
3) коли наявна інформація про судове провадження у звязку зі спором між тими ж сторонами, з того предмета і підстав тощо.
Вичерпний перелік підстав відмови у задоволенні скарги визначено статтею 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Що ОБОВ’ЯЗКОВО повинна містити скарга?
Як передбачає частина 5 статті 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» скарга повинна містити:
1) повне найменування (ім’я), місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб) скаржника, а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; до таких реквізитів належить його номер, дата, суб’єкт внесення (зазначається як суб’єкт у графі Державного реєстру як підстава внесення);
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги;
7) документ, який підтверджує повноваження представника скаржника (якщо скарга подається представником);
8) підтвердження факту порушення прав скаржника у результаті прийняття оскаржуваного рішення (це стосується нерухомого майна). Наприклад, якщо скарга стосується відновлення права особи на земельну ділянку, набутого до 2013 року, скаржник повинен підтвердити наявність у нього такого зареєстрованого права за допомогою отриманого відповідного витягу з ДЗК;
9) належно засвідчені документальні докази порушення прав скаржника державним реєстратором (за наявності).
При цьому, для юридичних осіб засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії (наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.0.2003 № 55 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003»).
Для фізичних осіб законодавство не передбачає чітких вимог до засвідчення копій, але вони принаймні повинні бути засвідчені підписом.
Лише у випадку якщо скарга відповідатиме вимогам закону її буде розглянуто Комісією.
Зверніть увагу! Комісія не буде розглядати скаргу, якщо її подано з порушенням хоча б одного з зазначених вище пунктів.
Крім того, скаржник має право повторно звернутися до Комісії із належним чином оформленою скаргою протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли Ви дізналися чи могли дізнатися про порушення прав відповідною дією чи бездіяльністю або оскаржити рішення Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття такого рішення.
 

Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області




Новели законодавства щодо механізмів захисту речових прав на земельні ділянки та боротьби з рейдерством (26.03.2018 р.)

09 грудня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року № 925 «Деякі питання удосконалення механізмів захисту речових прав на земельні ділянки» (далі – Постанова № 925), якою передбачено внесення змін до низки законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері державної реєстрації нерухомості, зокрема земельних ділянок.
Прийняття Постанови № 925 покликано, в першу чергу, для створення нових та удосконалення існуючих механізмів захисту майнових прав громадян та юридичних осіб від незаконних спроб посягання на нерухоме майно та недопущення здійснення тих чи інших реєстраційних дій, що можуть призвести до незаконної реєстрації (перереєстрації) земельних ділянок, які належать іншій особі.
Зокрема, передбачається, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.
Також запроваджується перевірка наявності та автентичності кадастрового номера земельної ділянки в Державному земельному кадастрі вже під час формування державним реєстратором заяви в режимі реального часу.
Документом визначаються способи виправлення технічних помилок у разі виявлення державним реєстратором прав на нерухоме майно у отриманих з Державного земельного кадастру відомостях про власників, користувачів земельної ділянки, перенесених з Державного реєстру земель.
Постановою № 925 визначено, що після доопрацювання програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але не пізніше 01 березня 2018 року, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2016 року № 789-р «Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо інформування у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» буде поширена на орендарів та інших осіб, які мають право користуватися чужими земельними ділянками.
Тобто орендарі та інші особи, які користуються земельними ділянками зможуть отримувати інформацію про спроби провести реєстраційні дії з майном, яке знаходиться у їх користуванні і, у разі, якщо ці дії проводяться без їхнього відома, швидко зреагувати на них. Раніше послуга з інформування про реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно надавалась виключно за умови наявності зареєстрованого права власності на окремий індивідуально визначений об’єкт нерухомого майна лише власнику земельної ділянки.
Завдяки даній постанові ліквідуються прогалини в законодавстві, якими користувалися рейдери для захоплення чужого майна чи здійснення подвійної реєстрації сільськогосподарських земель. Таким чином, прийняття Постанови № 925 забезпечить в майбутньому знищення такого поняття як «рейдерство» у сільськогосподарській сфері, і буде гарантувати захист майнових прав та інтересів як землевласників так і землекористувачів.
Також для зручності громадян в Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області діє «гаряча лінія» для прийому та реєстрації звернень щодо проявів незаконного захоплення майна, якою можна скористатися щоденно (крім вихідних днів) з 09-00 год. до 13-00 год. та з 13-45 год. до 18-00 год. за наступними номерами телефонів: (0352) 25 49 38, 067 3518089 (перший заступник начальника Головного територіального управління юстиції, член оперативного штабу Вовк Тетяна Василівна), 067 4209572 (завідувач сектору взаємодії з суб’єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції, секретар оперативного штабу Гетьман Людмила Петрівна).

 
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області




Чужих дітей не буває – аспекти міжнародного усиновлення (21.03.2018 р.)
Одним із основних напрямків державної політики України є реалізація комплексу заходів спрямованих на охорону дитинства.
Питання щодо правового статусу та захисту дитини регулюються різними документами, які базуються на загальних положеннях Конвенції про права дитини від 1989 року. Відомим правовим актом, що регламентує міжнародне усиновлення дітей, є Гаазька Конвенція про захист дітей і співробітництво у галузі міжнародного усиновлення, прийнята у 1993 року, однак не ратифікована Україною.
Основним документом у галузі міжнародного усиновлення згоду на обов’язковість якого висловила Україна є Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута), підписана 27.11.2008 у м. Страсбурзі (далі – Конвенція).
Основною перевагою Конвенції є те, що вона визначає сучасні правові стандарти у сфері усиновлення, у відповідності з якими повинні бути приведені норми діючого законодавства держав-учасниць у сфері усиновлення.
Конвенція пропонує державам оновлені принципи усиновлення та механізм співробітництва з метою забезпечення усиновлення з урахуванням найвищих інтересів дитини.
Крім того, Конвенція передбачає порядок обміну інформацією між державами-учасницями з метою попередньої перевірки стосовно дитини або майбутніх усиновлювачів, причин виявленого бажання усиновити дитину, їхнього стану здоров’я та соціального середовища. Для цього держава призначає національний орган, якому направляються відповідні запити. Для України таким органом відповідно до частини 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутою)» є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.
При цьому, необхідно наголосити на тому, Конвенція передбачає можливість визначення доцільності надання усиновленій дитині громадянства тієї держави, громадянами якої є усиновлювачі, заборону на обмеження кількості усиновлених та порядок анулювання усиновлення. Положеннями Конвенції також допускається запровадження в державі випробувального терміну, який передує усиновленню.
Безперечно важливим та прогресивним надбанням Конвенції є встановлення імперативної вимоги щодо закріплення в законодавствах Держав-учасниць необхідності отримання згоди дитини на усиновлення, з урахуванням її віку та рівня розвитку.
Виходячи з наведеного слід відмітити, що серед усіх форм сімейного виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, пріоритетним є всиновлення таких дітей і надання їм статусу рідних, адже чужих дітей не буває.
Вже у цю середу, 21 березня, Верховна Рада може ратифікувати Гаазьку конвенцію про захист дітей і співробітництво з питань міждержавного усиновлення.
Вона покликана забезпечити дотримання гарантій під час усиновлення та захистить права дітей після нього.
Це вже не перша спроба ратифікації цієї Конвенції, хоча на рівні центральної виконавчої влади і президента неодноразово вживалися заходи, спрямовані на участь України в цьому важливому міжнародно-правовому інструменті.

Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області




Змінено порядок примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів (15.03.2018 р.)

06.02.2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження". Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України", Закону України "Про Державну прикордонну службу України".
Також запрацював реєстр боржників, що мають заборгованість за аліментами, до якого включено всіх фізичних осіб, щодо яких відкрито виконавче провадження з категорією стягнення "стягнення аліментів" та існує заборгованість більше ніж 3 місяці.
Отже, відповідно до частини 9 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Дані постанови надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення в яких роз’яснюється право на оскарження дії державного виконавця (10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів). Після закінчення строку для оскарження, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені, вищезазначені постанови направляються до виконання відповідними органами.
До яких осіб не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами?
Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:
1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
2) використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Відповідальність боржників зі сплати аліментів у вигляді суспільно корисних робіт.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, -
тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Слід зазначити, що суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування. За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці (ст. 325-1 КУ ПАП).
Власник підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт зобов’язаний нарахувати плату порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів (ст. 325-3 КУ ПАП).
Хто має право на самостійне вирішення питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України?
Також важливим нововведенням є зміни до частини 5 статті 157 Сімейного кодексу України, відповідно до якої той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Довідка зазначена вище видається відділом державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів з дня написання заяви, дана довідка дійсна протягом одного місяця з дня її видачі (ч. 13 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Слід зазначити, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів більше трьох місяців, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
Відповідно до статті 164 Кримінального кодексу України злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -
карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
У зв’язку з великою кількістю виконавчих документів на виконанні в органах державної виконавчої служби рекомендовано стягувачам у справах про стягнення аліментів за наявності заборгованості понад шість місяців, звертатися до державних виконавців із заявами про вжиття ними заходів відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Нагадуємо, що за безоплатною правовою допомогою можна звернутися до Чортківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Чортків, вул. С. Бандери, 20; тел.: (03552) 2-09-50, або бюро правової допомоги за адресами:
Борщівське бюро правової допомоги — м. Борщів, вул. Шевченка, 20 а, тел.: (03541) 2-28-80;
Бучацьке бюро правової допомоги — м. Бучач, майдан Волі, 1, тел.: (03544) 2-11-26;
Гусятинське бюро правової допомоги — смт. Гусятин, вул. Суходільська, 7, тел.: (03557) 2-18-90;
Заліщицьке бюро правової допомоги — м. Заліщики, вул. С. Бандери, 38, тел.: (03554) 2-21-33;
Монастириське бюро правової допомоги — м. Монастириська, вул. Шевченка, 12А, тел.: (03555) 2-12-72.
Єдиний телефонний номер цілодобового доступу громадян до безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів по всій території України).


Посилення відповідальності злісних неплатників аліментів (07.02.2017 р.)

Проблема безвідповідального ставлення батьків до утримання своїх дітей є однією з найбільш актуальних в Україні. На примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби України перебуває майже 600 тисяч виконавчих проваджень з примусового стягнення аліментів, з яких понад 90 тисяч стосуються боргу по аліментах, що перевищує 6 місяців. В органах державної виконавчої служби Тернопільській області із залишку близько 31 тисячі виконавчих документів, 8811 – виконавчі документи про стягнення аліментів, з яких у 1292 виконавчих провадженнях заборгованість становить понад 6 місяців.
Слід зазначити, що лише за минулий рік державними виконавцями органів Державної виконавчої служби України стягнуто понад 2,4 млрд. грн. заборгованості по аліментах на користь 576 тисяч дітей. Державними виконавцями Тернопільської області забезпечено стягнення 47 млн. грн. на користь 12 544 дітей.
З 06.02.2018 почав діяти Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07.12.2017 № 2234-VIII (далі – Закон), розроблений Мін’юстом разом з депутатами та представниками громадянського суспільства.
Новоприйнятий Закон спрямований на забезпечення належного виконання рішень щодо стягнення аліментів та дозволить зменшити заборгованість зі сплати аліментів, а також забезпечить належне утримання осіб, які отримують аліменти.
Зокрема, внесено зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (із змінами). Встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Також Законом передбачається тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобом.
Слід зазначити, що відповідно до внесених змін, несплата аліментів на утримання дитини одним з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин.
Відповідно до ухваленого Закону, за виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.
У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом.
Строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п’ятнадцяти годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять діб.
Окрім того, внесеними змінами передбачено, що той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно може вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за кордон з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Таким чином Законом запроваджено нові засоби примусового виконання рішень відносно боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців.
Зокрема, встановлюється тимчасове обмеження таких осіб у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, тимчасове обмеження боржника у праві полювання.
Отже, при ухиленні від сплати аліментів з 06.02.2018 діють наступні обмеження:
- виїзду за межі України;
- керування транспортним засобом;
- користування вогнепальною мисливською, пневматичною, охолощеною та іншими видами зброї;
- полювання;
- позбавлення боржника права вирішувати питання тимчасового виїзду дитини за межі України;
- право на звернення стягувача про вчинене кримінальне правопорушення;
- суспільно корисні роботи від 120 до 240 годин зі спрямуванням плати на погашення заборгованості.
З питань отримання інформації щодо заборгованості із сплати аліментів необхідно звертатися за місцем проживання платників аліментів до територіальних відділів державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, адреса розташування яких розміщена на сайті Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області за посиланням http://terjust.gov.ua/.

 
Головне територіальне управління юстиції
у Тернопільській області


Вчинення нотаріальних дій в сільських, селищних радах (25.01.2018 р.)

 
Необхідно зазначити, що згідно частини п’ятої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (із змінами) (далі – Закон) у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.
У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:
1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
2) посвідчують заповіти (крім секретних);
3) видають дублікати посвідчених ними документів;
4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
5) засвідчують справжність підпису на документах;
6) видають свідоцтва про право на спадщину;
7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Дії, передбачені пунктами 6 і 7 частини першої цієї статті, вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.
Також, важливо зазначити, що згідно пункту 4 частини другої статті 40 Закону до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються і довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.
Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами визначено Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерством юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1298/20036, наказом Міністерства юстиції України від 31.10.2006 № 83/5 «Про затвердження форм реєстру для реєстрації заповітів та довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на них та зразків цих документів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2006 за № 1175/13049, Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613 та іншими нормативно-правовими актами.

 
Головне територіальне управління юстиції
у Тернопільській області



Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги (23 січня 2018 р.)

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.
Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».
Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:
 Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;
 Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
 Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.
Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.
Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.
Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.
Чортківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Чортків, вул. С. Бандери, 20; тел.: (03552) 2-09-50.

Номер єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги в Україні 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України).

Порядок усиновлення повнолітньої особи (11.01.2017 р.)

Одним із найважливих інститутів у сімейному праві, що покликаний влаштувати дитину-сироту та дитину, яка залишилася без батьківського піклування у сім'ю, є інститут усиновлення. Найкраще, звичайно, усиновлювати дитину у якомога ранньому віці, проте законодавством не заборонено усиновлення повнолітніх.
Частина 2 статті 208 Сімейного кодексу України передбачає можливість постановлення судом рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, лише як виняток. У такому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема можуть братись до уваги обставини, передбачені ст. 224 СК України. Це стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров’я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. Перелік таких обставин є невичерпним. При усиновленні повнолітньої особи зазначені у ст. 224 СК України обставини судом за необхідності беруться до уваги.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” від 30.03.2007 року №3, у зв'язку із включенням у Сімейний кодекс України правових норм про усиновлення повнолітньої особи необнеобхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Враховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, вже наявного фактично).
Судом з'ясовується також наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.
У Сімейному кодексі України не встановлено максимального віку повнолітньої особи, яка може бути усиновлена, однак визначено мінімальну різницю у віці між нею та усиновлювачем - не менше вісімнадцяти років.
Згідно ст. 313 ЦПК України суд розглядає справу про усиновлення повнолітньогї особи з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених сімейним кодексом України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.
Нагадуємо, що за безоплатною правовою допомогою можна звернутися до Чортківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м. Чортків, вул. С. Бандери, 20; тел.: (03552) 2-09-50.
Чортківський місцевий центр
з надання безоплатної вторинної правової допомоги



  
  Здійснення державної реєстрації нерухомості та бізнесуу Тернопільській області (29.12.2017 р.)


26 листопада 2015 року Парламент прийняв розроблений Міністерством юстиції України пакет документів із децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації, який забезпечив передачу функцій з реєстрації нерухомості та бізнесу місцевій владі, нотаріусам та акредитованим суб’єктам. Міністерство юстиції та його територіальні органи повністю відмовилисьвід функцій реєстрації, передавши ці повноваження на місця, та кошти, які сплачуються за одержання відповідних послуг – на місця.
Станом на сьогодні організаційну систему державної реєстрації прав та бізнесу становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
2) Суб’єкти державної реєстрації прав:
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
акредитовані суб’єкти.
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

У Тернопільській області функції з державної реєстрації прав та бізнесу станом на 01 жовтня 2017 року здійснюють:
 17 районних державних адміністрацій,
 4 міські ради обласного значення (Бережанська,Кременецька,Тернопільська, Чортківська),
 31 виконавчий орган сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, а саме:
- 8 міських (Борщівська, Бучацька, Заліщицька, Зборівська, Лановецька, Монастириська, Скалатська та Шумська міські ради),
- 6 селищних рад (Гусятинська селищна рада, Товстенська селищна рада Заліщицького району, Вишнівецька селищна рада Збаразького району, Залозецька селищна рада Зборівського району, Коропецька селищна рада Монастириського району, Підволочиська селищна рада),
- 17 сільських рад (Нараївська, Жовнівська, Надрічнянська та Котівська сільські ради Бережанського району, Більче-Золотецька сільська рада Борщівського району, Васильковецька та Коцюбинська сільські ради Гусятинського району, Чернихівецька, Колоднецька та Базаринська сільські ради Збаразького району, Млиновецька сільська рада Зборівського району, Великомлинівецька сільська рада Кременецького району, Завалівська та Голгочанська сільські ради Підгаєцького району, Різдвянівська сільська рада Теребовлянського району, Байковецька та Великогаївська сільські ради Тернопільського району).
Також функції з державної реєстрації прав здійснюють 7 акредитованих суб’єктів (Гусятинське районне комунальне бюро технічної інвентаризації, Комунальне Підприємство Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань, Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, Комунальне підприємство «Реєстрація об’єктів нерухомості» Малоходачківської сільської ради, Тернопільська філія КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області, Комунальне підприємство «Тернопільське бюро реєстрації нерухомості та бізнесу обласне» та Комунальне підприємство «Центр реєстрації майнових прав» Чортківської районної ради Тернопільської області).
Отже, на території Тернопільської області працюють 129 державних реєстраторів, з них: 56 проводять реєстрацію по двох напрямках, 112– усфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та 73 – усфері державної реєстрації бізнесу.
Окрім того, у Тернопільській області налічується 19 державних нотаріальних контор, в яких працює 25 державних нотаріусів, та 18 нотаріальних округів, де здійснюють приватну нотаріальну діяльність 105 нотаріусів.
За таких умов громадяни отримують широкий вибір для звернення до того суб’єкта, який краще може надати відповідну послугу, що сприяє розвитку конкуренції у сфері державної реєстрації та є передумовою для надання якісних демонополізованих адміністративних послуг. Таким чином, за час дії реформ у Тернопільській області можна спостерігати покращення рівня надання адміністративних послуг.

 
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області

    

Що необхідно знати громадянам при укладенні договору оренди земельної ділянки (20.12.2017 р.)

    Тернопільщина – багата аграрна місцевість. Практично кожен сільський житель області є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення та віддає її в оренду. Як захистити свої права, вберегтися від неприємностей та судових розглядів у сфері оренди землі? На сьогоднішній день це питання чи не саме актуальне на вустах кожного в нашій державі.
У зв’язку з тим, що випадки порушення законних прав орендодавців є непоодинокими, звертаємо увагу на основні моменти, які слід пам’ятати при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частина 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди повинен містити такі істотні умови як об’єкт оренди, де вказується кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування та розмір, строк дії договору, який не може перевищувати 50 років, а для земель сільськогосподарського призначення не може бути менше 7 років, та орендну плату з зазначенням її розміру, форми платежу, порядку перегляду.
Важливо пам’ятати, що договір, який не містить хоча б одну із вище зазначених істотних умов, може бути визнаний недійсним.
Статтею 125 Земельного кодексу України та статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.
Слід розділяти момент укладання договору оренди та момент державної реєстрації права оренди, оскільки вони мають принципово різні юридичні наслідки. Так, сторони дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ. Лише з моменту державної реєстрації орендар може користуватися земельною ділянкою.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав (у тому числі оренди земельної ділянки) проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах відповідної області.
Державна реєстрація проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації. Разом з заявою подається документ, що посвідчує особу заявника, довіреність, що посвідчує представницькі повноваження, у разі коли особа, яка звертається з заявою про державну реєстрацію діє як представник, копія реєстраційного номера облікової картки платника податку, договір оренди та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, який у 2017 році становить 0,05 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 80,00 гривень (крім осіб, які згідно із чинним законодавством звільняються від сплати адміністративного збору).
За загальним правилом державна реєстрація права власності та оренди проводиться у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
За результатом проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг.
Варто наголосити, що у разі припинення договору оренди, потрібно звернутись до державного реєстратора про припинення права оренди. Якщо цього не здійснити, в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою. Також зареєструвати нове право оренди до припинення попереднього буде неможливо.

 
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області

 


Право власності на землю        (13.12.2017 р.)

Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із статтею 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв’язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Суб’єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.


Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській област
і