Звернення громадян Юстиція повідомляє

                  Здійснення державної реєстрації нерухомості та бізнесуу Тернопільській області (11.10.2017 р.)

26 листопада 2015 року Парламент прийняв розроблений Міністерством юстиції України пакет документів із децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації, який забезпечив передачу функцій з реєстрації нерухомості та бізнесу місцевій владі, нотаріусам та акредитованим суб’єктам. Міністерство юстиції та його територіальні органи повністю відмовилисьвід функцій реєстрації, передавши ці повноваження на місця, та кошти, які сплачуються за одержання відповідних послуг – на місця.
Станом на сьогодні організаційну систему державної реєстрації прав та бізнесу становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
2) Суб’єкти державної реєстрації прав:
Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
акредитовані суб’єкти.
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

У Тернопільській області функції з державної реєстрації прав та бізнесу станом на 01 жовтня 2017 року здійснюють:
 17 районних державних адміністрацій,
 4 міські ради обласного значення (Бережанська,Кременецька,Тернопільська, Чортківська),
 31 виконавчий орган сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, а саме:
- 8 міських (Борщівська, Бучацька, Заліщицька, Зборівська, Лановецька, Монастириська, Скалатська та Шумська міські ради),
- 6 селищних рад (Гусятинська селищна рада, Товстенська селищна рада Заліщицького району, Вишнівецька селищна рада Збаразького району, Залозецька селищна рада Зборівського району, Коропецька селищна рада Монастириського району, Підволочиська селищна рада),
- 17 сільських рад (Нараївська, Жовнівська, Надрічнянська та Котівська сільські ради Бережанського району, Більче-Золотецька сільська рада Борщівського району, Васильковецька та Коцюбинська сільські ради Гусятинського району, Чернихівецька, Колоднецька та Базаринська сільські ради Збаразького району, Млиновецька сільська рада Зборівського району, Великомлинівецька сільська рада Кременецького району, Завалівська та Голгочанська сільські ради Підгаєцького району, Різдвянівська сільська рада Теребовлянського району, Байковецька та Великогаївська сільські ради Тернопільського району).
Також функції з державної реєстрації прав здійснюють 7 акредитованих суб’єктів (Гусятинське районне комунальне бюро технічної інвентаризації, Комунальне Підприємство Лазарівської сільської ради з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, бізнесу та громадських формувань, Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації, Комунальне підприємство «Реєстрація об’єктів нерухомості» Малоходачківської сільської ради, Тернопільська філія КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області, Комунальне підприємство «Тернопільське бюро реєстрації нерухомості та бізнесу обласне» та Комунальне підприємство «Центр реєстрації майнових прав» Чортківської районної ради Тернопільської області).
Отже, на території Тернопільської області працюють 129 державних реєстраторів, з них: 56 проводять реєстрацію по двох напрямках, 112– усфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та 73 – усфері державної реєстрації бізнесу.
Окрім того, у Тернопільській області налічується 19 державних нотаріальних контор, в яких працює 25 державних нотаріусів, та 18 нотаріальних округів, де здійснюють приватну нотаріальну діяльність 105 нотаріусів.
За таких умов громадяни отримують широкий вибір для звернення до того суб’єкта, який краще може надати відповідну послугу, що сприяє розвитку конкуренції у сфері державної реєстрації та є передумовою для надання якісних демонополізованих адміністративних послуг. Таким чином, за час дії реформ у Тернопільській області можна спостерігати покращення рівня надання адміністративних послуг.

 
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області

    

Що необхідно знати громадянам при укладенні договору оренди земельної ділянки (04.10.2017 р.)

    Тернопільщина – багата аграрна місцевість. Практично кожен сільський житель області є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення та віддає її в оренду. Як захистити свої права, вберегтися від неприємностей та судових розглядів у сфері оренди землі? На сьогоднішній день це питання чи не саме актуальне на вустах кожного в нашій державі.
У зв’язку з тим, що випадки порушення законних прав орендодавців є непоодинокими, звертаємо увагу на основні моменти, які слід пам’ятати при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частина 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди повинен містити такі істотні умови як об’єкт оренди, де вказується кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування та розмір, строк дії договору, який не може перевищувати 50 років, а для земель сільськогосподарського призначення не може бути менше 7 років, та орендну плату з зазначенням її розміру, форми платежу, порядку перегляду.
Важливо пам’ятати, що договір, який не містить хоча б одну із вище зазначених істотних умов, може бути визнаний недійсним.
Статтею 125 Земельного кодексу України та статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.
Слід розділяти момент укладання договору оренди та момент державної реєстрації права оренди, оскільки вони мають принципово різні юридичні наслідки. Так, сторони дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ. Лише з моменту державної реєстрації орендар може користуватися земельною ділянкою.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав (у тому числі оренди земельної ділянки) проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах відповідної області.
Державна реєстрація проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації. Разом з заявою подається документ, що посвідчує особу заявника, довіреність, що посвідчує представницькі повноваження, у разі коли особа, яка звертається з заявою про державну реєстрацію діє як представник, копія реєстраційного номера облікової картки платника податку, договір оренди та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, який у 2017 році становить 0,05 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 80,00 гривень (крім осіб, які згідно із чинним законодавством звільняються від сплати адміністративного збору).
За загальним правилом державна реєстрація права власності та оренди проводиться у строк, що не перевищує 5 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
За результатом проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку державний реєстратор (нотаріус) формує витяг.
Варто наголосити, що у разі припинення договору оренди, потрібно звернутись до державного реєстратора про припинення права оренди. Якщо цього не здійснити, в орендаря буде формальна підстава продовжувати користуватися земельною ділянкою. Також зареєструвати нове право оренди до припинення попереднього буде неможливо.

 
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області


Законодавством дозволено мешканцям гуртожитків приватизувати своє житло (15.08.2017 р.)

04 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 05 квітня 2017 року № 1999-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яким, поряд з іншим, внесено зміни до пункту 3 розділу VIII «Перехідні положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 № 500-VI (із змінами) (далі – Закон).
З метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017-2021 роки.
Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об’єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року.
Органам місцевого самоврядування під час дії зазначеного мораторію вжити заходів до видачі власниками гуртожитків ордерів усім мешканцям гуртожитків, яких на визначених цим Законом правових підставах було вселено в гуртожиток і які фактично проживають у гуртожитку більше п’яти років, які не отримали ордери (або у яких ордери було вилучено) з незалежних від них причин.
Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській області







Право власності на землю        (13.06.2017 р.)

Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із статтею 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв’язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Суб’єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.


Головне територіальне управління
юстиції у Тернопільській област
і