Про район Історична довідка

   Чорткі́вський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця в південній частині Тернопільської області.
   Площа району 903,4 км². До складу району входять 40 сіл. Районний центр — місто Чортків, не входить до складу району.
У Чортківському районі проживає 78,8 тис. осіб, у тому числі міського населення — 32,3 тис. осіб, сільського — 46,5 тис. осіб.
Провідна галузь господарства - агропромислове господарство (займають провідні місця не лише в області, але і в Україні), харчова промисловість представлена Марилівським спиртзаводом, Товстеньківським крохмальним заводом, цукровим заводом (смт.Заводське).
   Чортківська районна рада (http://chortkivrr.gov.ua/) - орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міста;
    Склад районної ради - 36 депутатів, обраних до ради.
   Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевого бюджету, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районної ради.
   Головний документ, що приймає районна рада є районний бюджет - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання;
   Рішення районної ради сприяють надходженню в бюджет району коштів, як от надання погодження товариству з обмеженою відповідальністю «Скородинський цегельний завод» спеціального дозволу для користування надрами за межами населеного пункту на території Скородинської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.
Рада має право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
   Як приклад – нещодавнє утворення комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав» Чортківської районної ради Тернопільської області, що робить доступнішою процедуру реєстрації майнових прав для населення та сприяє розвитку району. Керівництво даного підприємства подало документи на участь в гранті від Євросоюзу на отримання оргтехніки для надання послуг жителям району.
    Чортківська районна рада працює над залученням закордонних інвесторів у розвиток району. Активно діє польсько-українська співпраця Чортківської районної ради та Тарнобжезького повіту Республіки Польща. Завдяки такій дружбі, окрім обміну в культурно-освітянській сфері, район відвідали польські підприємці, яким було зроблено ряд пропозицій щодо інвестування в економічну сферу Чортківщини. Співпраця продовжується.
   В кінці минулого року районна рада подала проектну пропозицію на конкурсний відбір у програмі транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна на 2014-2020 роки. В разі позитивного результату в рамках даного проекту заплановано створити електронну (віртуальну) екскурсію 7.

   Чортків - місто Тернопільської області, райцентр. До Чорткова приєднане с. Синякове. Розташ. на берегах р. Се¬рет, за 76 км від облцентру, залізнична ст. Через Чортків пролягають автошляхи Тернопіль-Чернівці та Івано-Франківськ-Кам'янець-Подільський. Насел. 32,6 тис. осіб (2010). Понад 90% -українці, нац. меншини - росіяни, поляки, єв¬реї та ін. Перша писем. згадка—1522 як власність Єжи Чартковського, якому польський король Сигізмунд ІІІ дозволив підняти селище Чартковіце до рівня міста і надав йо¬му магдебурз. право. На поч. 17 ст. власники Чорткова Гольські збуд. замок із каменю та цегли. 1604 власник Ч. С. Гольський отримав привілей на провед. 2-х ярмарків та торгів у неділю. Згодом Ч. - власність Потоцьких, від кін. 18 ст. – Садовських. 1524, 1549 Ч. зазнав знач. руй¬нувань від нападів турец.-татар. завойовників. Під час Нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького Ч. - один із центрів повстання. Восени 1655 козац. полки під проводом полковника М.Кривоноса захопили Ч. і взяли у полон брацлав. воєводу П. Потоцького. 1672-83 Ч. - під владою Туреччини, за¬мок - резиденція турец. субпаші Подільського пашалику. За умовами Карлов. конгресу 1698-99 16 січня 1699 Ч. передано до Речі Пос¬политої. Від 1772 Ч. належ. до Австрії (Заліщиц., згодом Чорт-ків. округи); 1809-15 - до Росії як одне з міст Чорт-ків. округу . Від 1867 - центр повіту. 1880 в
    Ч. працювали цегл. з-д, олійня, млин, ф-ки с.-г. знарядь, рому та лікерів. 1897 через Ч. про¬лягла залізниця Тернопіль-Станіслав (нині Іва¬но-Франківськ). Під час 1-ї світ, війни від серп¬ня 1914 до липня 1917 у Ч. перебув, рос. війсь¬ка. Червень 1919 - Чортків. офензива. У липні 1919 в Ч. розташ. канцелярія диктатора ЗУНР Є. Петрушевича, сюди приїжджав на перегово¬ри С. Петлюра. Діяли "Просвіта", "'Січ", "Со¬кіл", "Луг", "Сільський господар", "Союз ук¬раїнок", "Рідна школа" та ін. т-ва, окруж. союз кооператив. 28 червня-2 липня 1941 в Чортків. тюрмі рад. спецслужби знищили понад 800 осіб ( на цвинтарі є їхня могила), 123 особи розстріл. дорогою в м. Умань (Черкас. обл.), 767 - в Умані. 6 липня 1941-23 березня 1944
Ч. - під нім.-фашист. окупацією. 27 лис¬топада 1942 на полі між Ч. та с. Ягіль-ниця фашисти роз¬стріл. 52 в'язні Чортків. тюрми (на¬сип. символ. моги¬лу). Через те, що Тернопіль унаслі¬док запеклих боїв був майже повністю зруйнований, у Ч. 1944-46 перебували обл. установи та орг-ції. Зберег. за¬лишки Чортківського замку (кінця 14-поч. 15ст., перебудованого з дерев’яного на кам’яний на поч.. 17 ст.), ратуша з годинник. вежею. (поч.. 20 ст.), буд. колиш. міськ. магістрату (1924-1930.) Є церкви Успіння Пресв. Богородиці (1583, дерев.), Вознесіння Христового (1630, дерев.; відбуд. 1717, реставр. 1997), Непороч. Зачаття Пресв. Діви Марії (1854, мур.), Пок¬рови Пресв. Богородиці (1905, мур., з каплицею Божої Матері та джерелом Всецариці), Катедр. собор Верховних Апостолів Петра і Пав¬ла (2001), монастир оо. Домініканів (1610) та костел св. Станіслава (1610; перебуд. поч. 20 ст.), 2 синагоги "Головна" (1680-і) й "Нова" (1909, архіт. Г. Ґельдкремер; нині приміщ. стан¬ції юних техніків), капличка Чудотвор. Матері Божої з Люрду (1994). Спорудж. пам'ятники керівни¬кам партизан, загону "Дванадцятка" С. Мельничуку та П. Шереметі (1953), на 2-х Брат. моги¬лах воїнів ЧА (1953 і 1954), на могилі Героя Рад. Союзу І. Лавроненка (1955), /. Франку (1959), Т. Шевченку (1995, скульп. В. Ропецький), артистці й співачці К. Рубчаковій (1991, скульп. Д. Стецько), актору й режисерові П. Карабіневичу (1993, скульп. Г. Невесела), священномученику Г. Хомишину (2002), діячу ОУН і УПА П. Хамчуку ("Бистрому"; 2002), за¬катованим у Чортків. тюрмі в липні 1941 (скульп. /. Сонсядло), Борцям за волю України (2005, скульп. В. Садовник), депорт. лемкам, св. Яну, розстріл. євреям, встановл. пам'ят. знак монахам, яких закатув. більшовики 1941, мемор. дошки Борцям за волю України (1924, реставр. 1992, у стіні церкви Покрови Пресв. Богоро¬диці), Герою України (посмертно) В`ячеславу Чорноволу ( на приміщенні РБК ім.. К.Рубчакової, 2009), художникові Л. Левицькому (1986), воякові УПА Г. Ільківу ("Пугачу").
    З Чортковом пов’язані такі видатні постаті: артистка і співачка Катерина Рубчакова, артист, диригент і режисер Василь Коссак, артист Панас Карабіневич,австрійський письменник К.-Е. Францоз, польський – Єжи Яніцький, реліг. діяч та вчений -філософ Д.-М. Фрідман ,художник світової слави Яків Гніздовський,художники Ірина Носик, Леопольд Левицький,письменники: Василь Дідюк, Анатолій Гарматюк, Степан Тудор.Свою літературну діяльність починали Степан Галябарда і Ганна Костів-Гуска.Відомі у наукових колах світу вчені: економіст Богдан Гаврилишин, вчені –медики Степан Ворох та Роман Бучок, географ Роман Дражньовський, мовознавець та літературознавець Дмитро Штогрин, фізик Богдан Лукіянець, хімік Євген Лукіянець. Добру славу залишили по собі громадські діячі, адвокати: Антін Горбачевський,Остап Юрчинський та Михайло Росляк.. Багате на таланти і сьогодення Чорткова: народний артист України Борис Мірус,засл. діяч мистецтв України скульптор Володимир Мельник, письменники: Р. Обшарська, В. Погорецький, Й.Свіжак, В. Махно та ін. У Ч. виявл. археол. пам'ят¬ки серед. палеоліту, трипіл. культури, поселен¬ня давніх слов'ян.
    Вид. кн.:Jozef Opacki przewodnik po Czortkowie I okolicy/-1931, Історично-мемуарний збірник Чортківської округи:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974-923с.І.П.Герета, М.С. Гордій «Чортків» краєзнавчий нарис Львів:Каменяр.-1985, Я. Чорпіта "Чортків"історико-краєзнавчий нарис (1993,2002), ,Земля Тернопільська туристичний путівник-Тернопіль:Джура,, 2003-367с., Чортківщина (1918-1939): Чортків- Тернопіль ,2005.- 148с.;"Чортківщина. Історико-туристичний путівник" \ упоряд. В. Погорецький.-Тернопіль: Астон,2007.-181с., "Літературно-мистецька та наукова Чортківщина" \ О. та Я. Чорпіти, Чортків.-2007.-111с.

Чортківська офензива
    Першочерговим стало завдання збройного захисту свободи та незалежної молодої Української держави, якій важко було розраховувати на допомогу ззовні.
Необхідно було витіснити польських інтервентів за межі української етнографічної території й забезпечити охорону держав¬них кордонів. Для виконання цих завдань уряд ЗУНР приступив до організації регулярної Галицької Армії (в літературі вона здебільшого називається Українською Галицькою Армією - УГА). У січні 1919 року УГА нараховувала 70 тисяч осіб та 60 гармат, а влітку того ж року - до 100 тисяч осіб, які мали на озброєнні 160 гармат, 550 кулеметів, 20 літаків.
    Боротьба на польсько-українському фронті тривала із змінним успіхом, поки на підмогу частинам окупантів не підоспіла у травні 1919 року сформована у Франції й оснащена найкращою на той час зброєю 80-тисячна армія генерала Ю. Галлера. Українські війська під натиском великих свіжих та добре озброєних польських сил почали відступати. Болючі питання на фронті посилювала зневіра українського вояцтва в політичному хисті уряду ЗУНР, який довіряв Антанті й не зумів розгадати політичного віроломства поляків. До того ж румуни, використавши трагічне становище УГА, 24 травня перейшли галицько-буковинський кордон і почали займати південно-східні повіти Східної Галичини. Внаслідок тритижневої офензиви армії Ю. Галлера полякам вдалося захопити майже всю Східну Галичину. Галицько-українське військо змушене було відступити з Львівщини через Тернопільщину до Збруча.
    Розробку плану так званого "чортківського пролому" та його організаційного здійснення, як правило, приписують генералові Олександру Трекову. Не виключена можливість ,що ця військова операція була передбачена ще його попередниками.
Почала чортківську офензиву 7-а бригада УГА, яка 7 червня 1919 року здобула Ягільницю. Першого удару, що потягнуло за собою всю УГА, завдав 13-й полк піхоти 7-ї бригади під командуванням сотника Дибуляка. А наступного дня об'єднані сили 7-ї. -ї і 1-ї бригад УСС здобули Чортків. Тут у руки переможців потрапила більша частина польської артилерії, кілька сотень полонених та обози. Того ж дня 5-а сокальська бригада зайняла Копичинці. Звідси І -й корпус рушив у напрямі Теребовлі й Тернополя, 2-й пішов на Бучач, 3-й - почав наступати лівим берегом Дністра, в напрямі Галича.
    Уже 10 червня частини 2-го корпусу УГА були в Трибухівцях, а натупного дня зайняли Бучач. Розбивши противника під Язлівцем, 3-й корпус УГА швидко просунувся на лінію Монастириська-Нижнів. УГА, перебуваючи в безвихідному трикутнику ворогів, здеморалізована невдачею, здесяткована дезертирством слабкодухів, голодна й неодягнена майже голіруч, при мінімальних засобах зброї кинулася на противника й ламала його застави. Та зрив безприкладного героїзму і самопожертви українського воїна не міг тривати довше, ніж це дозволяв запас набоїв. Та й противник, ситий і озброєний, досить швидко отямився від першого переляку й почав чинити чимраз сильніший опір, а потім перейшов у контрнаступ.
    Усі здатні до зброї добровільно вливалися у ряди українського війська. Та нестача зброї й боєприпасів не дозволили використати цей ентузіазм. З 90 тисяч осіб, що зголосилися до збірних призовних пунктів, до війська було взято 15 тисяч, а решту розпущено по домівках. Щоб якось спинити боротьбу на польському фронті й кинути війська проти більшовиків, місія головного отамана УНР С. Петлюри 16 червня уклала з польським командуванням перемир'я. При цьому було визначено деморкаційну лінію (лінію Дельвіга), що пролягла від Заліщиків річкою Серет, далі біля Тернополя, Острова, а потім залізничним шляхом до Литятина, звідти - уздовж Золотої Липи до Дністра. Та начальна команда УГА цієї угоди не визнала. Тим часом швидко стягнуті поляками нові сили вже 24 червня змусили третій корпус відступити зі своїх позицій. Спроба третьої бригади форсувати 24 червня Гнилу Липу під Янчином закінчилася невдачею. На фронті третього корпусу противникові вдалося відтиснути 2-гу бригаду від річки Свірж.
    Територія, зайнята українськими військами, почала скорочуватися. До середини липня 1919 року польські інтервенти відтіснили другий і третій корпуси УГА за Стрипу. Перший корпус протримався в Тернополі до 15 липня. Того ж дня поляки зайняли лінію Теребовля-Янів-Товсте. Тимчасово більшовики відтіснили придніпровські частини з південної Волині й північного Поділля та вийшли на річку Збруч, зайнявши позиції на лінії від її витоку до Гусятина.
    Невдача Чортківської офензиви через нестачу зброї та боєприпасів поставила перед командуванням УГА питання: "Що робити далі?" 8 липня 1919 року до Борщева, де тоді перебував Є. Петрушевич, прибув С. Петлюра. На цій зустрічі, враховуючи складність ситуації, було прийнято рішення про перехід УГА та уряду ЗУНР на Східну Україну. Протягом 16-18 липня 1919 року Українська Галицька Армія (чисельністю приблизно 40-45 тисяч стрільців) перейшла Збруч і в Кам'янці-Подільському, об'єдналася з армією УНР.
    Коли стрільці переходили через Збруч, то могли з повним правом, долаючи сум від прощання з Галичиною, сказати: "Наша совість -чиста. Для волі свого краю, свого народу ми зробили все, що могли".
    Героїчна і трагічна польсько-українська війна 1918-1919 років і, зокрема, Чортківська офензива, дали багато прикладів високої національної свідомості галичан, розуміння ними державних обов'язків.
    Наслідки Чортківської офезиви були навдивовижу вражаючими. Несподіваними успіхами частин УГА захоплювалися всі. До них зголошувалися десятки тисяч новобранців. Настільки в той бурхливий час серед галичан панувало велике піднесення, свідчить такий факт : із села Звиняча на Чортківщині добровольцями в УГА зголосилося 250 осіб, 18 з них як герої полягли в боях, серед них підхорунжий Василь Мальований. Прошитий кулями, він упав смертю хоробрих під Лисонею. На честь загиблого за волю України поет Роман Купчинський створив пісню "Заквітчали дівчатоньки".
    Та, на жаль, за браком одягу і зброї, як зазначалося вище, з 90 тисяч зголошених армія могла прийняти лише 15 тисяч. Відсутність транспортних засобів, скорострілів, гармат,ядер, патронів стало причиною того, що наприкінці червня ця славно розпочата військова операція провалилася під ударами свіжих польських сил. Галичанам довелося спішно відступати, адже їхня 50-тисячна армія не змогла протистояти добре спорядженій 150-тисячній польській. Ось уже позаду залишені ними Чортків, потім Борщів, а 16-18 липня змушені були перейти Збруч.Рідну землю окупували поляки.
    Після важких переходів і короткого перепочинку переорганізована УГА рушила з армією УНР на Київ.

Чортківський районний комунальний  краєзнавчий музей
    - науковий культурно-освітній заклад у м. Чорткові. Створений 1976 на громад. засадах, від 1978 - Чортків. відділ. ТОКМ, 2002 підпорядкований відділу культури РДА. Музей очол. І. Черняєв, С. Пугач, Л. Котенко, від 1991 - Я. Чорпіта,засл. працівник культури України. Експозиція має 11 розділів: найдавніший пе¬ріод; життя і побут; ремесла і промисли; істо¬рія українського війська; більшовицький терор, національно -визвольна боротьба; вигнання німецько-фашистських окупантів; культу¬ра і духовність; економічний розвиток краю; флора і фауна; з історії релігії. Від 1991 майже повніс¬тю оновлена експозиція музею набула національно-патріотичного спрямування.
    З 2007 року працює Клуб творчих особистостей.

Чортківський замок
    Біля підніжжя Вигнанської гори древні стіни – рештки колись могутнього Чортківського замку. Споруджено його наприкінці XIV - початку XV ст. з ініціативи першовласника цих земель Єжи Чартковського. Спочатку він був дерев'яним і мав призначення стримувати напади турків і татар на місто. У 1522 році, коли за магдебурзьким правом Чортків став містом, а замком заволодів Станіслав Гольський, замок після зруйнування турками було перебудовано на кам'яний. На той час це була міцно укріплена феодальна, а відтак і козацька фортеця. П'ятибічна, з вежами на "рогах" та брамою, вважалася вона характерною спорудою перехідного типу. Двір уміщав палацовий та господарський корпуси, а зовнішні стіни служили водночас оборонними мурами та бійницями. Г. Лонгвин, видатний знавець древніх мистецьких пам'яток, зазначає, що древні фрески розповідають про те, що палац у замку був розписаний цікавими, на світські теми, малюнками. У 1610 році двір прикрасили кам'яні будівлі з аркадними галереями. Перший поверх перекривався хрестовими і напівциркульними склепіннями. Вежі виступали за лінію оборонних стін. В плані вони були чотири- або п'ятигранними. Товщина замкових стін сягала від півтора до двох метрів, висота -шести-дванадцяти. У 1640 році замок вже вп'яте від нападу на місто турецьких військ зазнав значного руйнування, але знову був відбудований.
    Йому судилося відіграти значну роль у визвольному русі нашого народу в першій половині XVII ст. В 1648 році розміщалися тут три козацькі полки під проводом полковника Максима Кривоноса. Спільними зусиллями жителів міста, яких очолив міський кушнір Северин Настільний, та козаками було штурмом взято замок і захоплено в полон багато польських шляхтичів на чолі з графом Павлом Потоцьким. Багато чортківчан тоді влилося до військ гетьмана Богдана Хмельницького. Федір Лизогуб пізніше став одним з помічників соратника Хмельницького полковника Лавріна Капусти, що був у гетьмана начальником розвідки. Земляки наші з козаками М. Кривоноса брали активну участь у боях за Бучач та в інших битвах визвольної війни.
    Наступного року один із козацьких загонів знову визволив Чортків, але після Зборівського миру тут знову запанували польські загарбники. А в 1672 році захопили ці землі турки, які панували 11 років. Замок став резиденцією субпаші Подільського пашалику. Але об'єднані сили європейських держав, розгромивши турків під Віднем у 1683 році, змусили їх покинути ці землі. Польща знову утвердила своє панування, яке тривало аж до першого її поділу у 1772 році, після чого Чортків увійшов до складу Австрійської імперії.
    Яка ж подальша доля судилася замку? Власники міста Садовські здавали його в оренду то під військові, а то під торгові склади єврейським купцям. У 1863 році була тут в'язниця, де перебували арештовані польські повстанці. Наприкінці XIX століття останній спадкоємець Садовських - Гієронім передав свої володіння і замок польському жіночому монастирю сестер-кармеліток, які продовжу¬вали здавати його під склади товарів місцевим купцям.

Будинок культури ім.К.Рубчакової
    Побудований напередодні Першої світової війни в 1908-1912 роках на кошти польського населення міста з ініціативи тодішнього бургомістра Чорткова Людвіка Носса, і слугував центром розвитку культури та спорту у місті й повіті. Війна перешкодила реалізувати подальші плани і аж у 20-х роках минулого століття, коли відновлена Польська держава в західноукраїнських землях остаточно утвердила своє політичне панування, в цьому приміщенні почав діяти драматичний колектив любителів сцени. Було організовано військово-спортивне товариство “Сокіл”, де юнакам прищеплювали навики військової виправки і стрільби. Слід сказати, що метою “Сокола” було виховати польську молодь в дусі шовінізму і ненависті до представників інших національностей.
    В будинку було дві зали: “Театральна”, де не тільки ставилися вистави, але й відбувалися урочисті збори, наради, імпрези тощо; і спортивна, де крім заходів “Сокола”, відбувалися уроки фізкультури для учнів польської та української гімназій, так як в цих навчальних закладах спортивних залів не було.
У цьому будинку ставилися не лише вистави місцевих аматорів, а й драматичних колективів зі Львова, Любліна, Станіслава (Івано-Франківська), Дрогобича, Тернополя, Перемишля. Серед них - театральні колективи Стадника і Карабіневича, який, до речі, в післявоєнні роки очолював наш Будинок культури. Були тут також бібліотека з читальним залом, книгарня, клуб так званого товариства Касинового, де можна було у вільний час пограти в шахи, шашки, більярд, доміно; був повітовий відділ подільського туристично-краєзнавчого товариства, що виконував функції екскурсійного бюро.
    У 1991 році з нагоди 110 річниці від дня народження К. Рубчакової районному Будинку культури присвоєно її ім’я і споруджено пам’ятник ( скульптор Д. Стецько)
    У 2009 році на РБК ім.. К.Рубчакової в рамках відзначення 20 - річчя утворення Народного Руху України встановлено меморіальну дошку Герою України (посмертно) В.М.Чорноволу, який перебував тут з робочою поїздкою. 

    Церква Святого Успіння
    Церква збудована з ініціативи міського братства, членами якого було багато ремісників міста. Ще у 1578 році ковалі, кушнірі і ткачі на своїх цехових зборах вирішили підтримати міське братство і “скластися”, щоб побудувати в місті церкву. Одним із ініціаторів цієї благородної справи був кушнір Микола Драчук, а пізніше – швець Гаврило Журавель. Ці дані є у книгах протоколів під назвою “Індукта ет протоколо офісії консуляріс”.
Будувалася церква з 1581 по 1584 рік. Три рази зазнала страшних руйнувань під час нападу на місто турків і татар: у 1593, 1617, 1640 рр. Кожний раз люди її відбудовували майже заново. Дуже цінний цей храм як пам'ятка історії та архітектури тим, що, по-перше, це пам'ятка дуже рідкісного типу, а по-друге – одна з найстаріших церков не тільки у нас, на Чортківщині, а й взагалі на Поділлі. Це по суті, тридільний храм хатнього типу із двоспадовим дахом, на якому вежа з хрестом.
    Повністю реставрована вже в умовах незалежної України, тобто на початку 90-х років

    Вознесенська церква 
    Унікальний витвір українського дерев'яного зодчества, споруджений народними умільцями без єдиного цвяха.Збудована у 1630 році як церква Св.Миколая, вона зазнала жахливих руйнувань під час нападів на Чортків турків і татар у 1640-му та 1672-му роках.Остаточно відбудована у 1717-му і на свято Вознесіння посвячена як Вознесенська.У ті часи церква належала не місту , а селу Долішня Вигнанка.Повністю реставрована у 1996-1997 роках.

 
   Церка Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (монастир)
    Заснований монастир у 1697 році з ініціативи графа Станіслава Потоцького. У другій половині ХІХ століття збудовано невеликий мурований костел, який тепер є церквою Непорочного Зачаття. Тут же розміщений "Карітас"- будинок для перестарілих та дітей сиріт .У цьому приміщенні знаходиться громадський музей більшовицького терору, політв’язнів та репресованих (2006).

    Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла
    Перший наріжний камінь святині було закладено у добу проголошення незалежності України і освячено 19 березня 1992 року. Споруджений за проектом архітектора Сергія Гори в модерному стилі у центрі міста.Новобудова вражає своїми незвичними розмірами (висота 51м, діаметральна окружність 40м). Архітектурною новизною вигляд куполів символізує тризуб. Вміло поєднуються візантійський та модерний архітектурні стилі.12 червня 2001 року з благословення Єпископа-ординарія Кир Іринея Білика у співслужінні з іншими священнослужителями собор освячено і відкрито.

    Костел 
    Збудований на місці старого, який заснував у 1610 році тодішній чортківський феодал Станіслав Гольський.Давні споруди були оточені високими оборонними стінами з бійницями.Наприкінці ХІХ-початку ХХ століття старий костел був розібраний, а зведення нового за проектом польського архітектора , професора Краківського університету Сас –Зибжицького в готико-надвіслянському стилі закінчилося у 1918 році.Нижня частина костелу збудована з каменю вигнанського і синяківського кар'єрів, верхня - з червоної цегли. 

    Церква Святої Покрови 
    Збудована на початку ХХ століття (1905) у візантійському класично-романському стилі на кошти українського населення міста та сіл : Долішньої Вигнанки, Горішньої Вигнанки, Переходів, Чорного Лісу, Зеленої, Вавриніва, Бердо, Синякової, Липників і Пастушого.14 жовтня 1905 року , на свято Пресв. Покрови церкву було освячено Станіславським єпископом Григорієм Хомишиним і в ній було відправлено Службу Божу. Біля церкви знаходиться капличка Божої Матері, посвячена 14 жовтня 1908 року на свято Св.Покрови.У 1944-му році була зруйнована фашистською бомбою, але фігура Божої Матері уціліла, не зазнавши ніяких ушкоджень.Як засвідчують старожили, саме у той час біля неї молився радянський воїн, який залишився живим і навіть не ушкодженим.
    У 1996 році вимуровано дзвіницю, висота якої сягає 40 м. Як і над храмом, над дзвіницею височіє золотий купол. Розносить Божу благовість над Чортковом 4 дзвони, один з яких, найбільший (5т), виготовлений у Дніпропетровську, три інших залишилися від старої дзвіниці.
    Влітку 2001 року неподалік каплички Божої Матері забило нове джерело, яке виявилося цілющим і назване джерелом Всецариці.11 серпня 2002року відбулося Архієпископське освячення джерела Всецариці. 

    Синагога "Нова"
     Колишній єврейський храм , збудований у 1905-1909 роках у псевдоорієнтовному стилі віденським архітектором Г.Гельдкремером.Оздоблений італійськими майстрами розкішною різьбою і живописом. Сюди 1910-1914рр. щорічно приїжджав головний рабин з Відня або Парижа і проводив Богослужіння, на які прибували євреї з різних міст Галичини, Австрії, Румунії, Угорщини, Чехії, Словакії, Польщі, Сербії і Росії.

    Синагога "Головна"
    Збудована у 80-і роки ХVІІ століття. В середині храм був досить гарно розмальований, мав спеціальний "вівтар" для відправи, прикрашений золотим і срібним оздобленням. До першої світової війни, а саме до 1909 року, тобто до побудови синагоги "Нової", "Головна" була резиденцією "головного" рабина.

    Інститут підприємництва і бізнесу
    Датою народження інституту треба вважати 1995 рік. Вищий навчальний заклад має денну, заочну та вечірню форми навчання і є філіаломТернопільського економічного університету. До Першої світової війни, як за польської та австрійської влади, тут були суди: окружний, повітовий, міський; за радянських часів-військова частина.Споруда будувалася з 1884 до 1927 року.

    Міська Рада, колишній Магістрат
    Будівництво цієї оригінальної споруди почалося у 1926 році, а закінчилося в 1930-у. Збудована вона у так званому "блоковому" стилі, з плоским дахом, і високою вежею, яка збереглася до нашого часу .Крім контор магістрату, канцелярій і кабінету бургомістра, тобто міського голови, тут знаходилася повітова поліція ("постерунок"), адміністрація пожежної команди міста і міське музичне товариство імені композитора Монюшка, яке координувало діяльність музикантів Чорткова.

    Годинникова вежа в Чорткові
    Чортківцям та нашим гостям завжди кидається у вічі оригінальна споруда, яка знаходиться в центрі міста. Це - міська ратуша -унікальний витвір мистецтва. Має вона чотирикутну вежу, гострий шпиль та годинник і розміщується біля так званого "Старого ринку", підкреслюючи дух і стиль давнини. Побудована вона в 1905-1908 роках з ініціативи бургомістра Чорткова Людвіка Носса. Повністю її будівництво завершено вже у 1922-1924 роках.
Годинник, який відбиває десятки років існування ратуші, має цікаву історію, адже виготовлявся він у Швейцарії у відомій фірмі "'Aoasta" за проектом інженера Франкеля Готтеншафтена і був виписаний Л. Носсом із Берна.
    Зацікавив старий ринок кінематографістів Одеської та Київської кіностудій, які зняли фрагменти до художніх фільмів « Діти підземелля» , «Квартет Гварнері», « Вершники » , «Вишневі ночі».