Село у Чортківському районі. Центр сільради. До села приєднано хутір Слобідка. Розташоване на берегах р. Нічлава, за 18 км від райцентру і 9 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Кількість дворів 344, населення 1,0 тис. осіб (2010). Давидківці знаходяться в зоні помірно-континентального клімату з нежарким літом, м’якою зимою і достатньою кількістю опадів. Середньорічна температура повітря коливається від 7,01°С до 7,4°С. Середня температура липня +16-19°С, січня - 4-5°С. Річна кількість опадів 600мм. Переважають вітри західних напрямків.
Перша писемна згадка - 1785р. Колись, у сиву давнину, на місці теперішнього села Давидківці була пустка. А між лісами, які ще дотепер оточують село, була невеличка гірка – Лиса гора. Вона була прихована від ворогів, які снували по Поділлю. І ось сюди забрався переселенець з-за Збруча, збудував собі хатинку і почав виробляти різні гончарні вироби. Ніхто не пам’ятає його прізвища. Звали всі його Давидом. Від Давида пішла назва села Давидківці. Біля його хати виникло ще декілька жител і так виникло невеличке поселення. Жителі містечка (так звали його тоді) займалися різними справами: виробляли різні гончарні вироби (адже кругом цінна глина), обробляли поле, займалися рибальством і полюванням на хижих звірів. Поруч з Лисою горою була Вовча гора – ліс, в якому багато хижих та диких звірів. Поселення, за приказками, виникло в VII – XII ст. і проіснувало десь до XIV – XVI ст. Про існування поселення говорять ті знахідки, які є в школі села Давидківці: кам’яні сокири та молотки, наконечники з каменю та інше. Пізніше, в час монголо-татарської навали, містечко було знищене, і жителі змушені були залишити його і перебратися в інше місце. Вони поселились вздовж річки Нічлави, де і зараз розміщене село Давидківці.
Більш детальна інформація про село прослідковується з початку 20-го століття.
За першу половину 20-го століття історія нашого села бурхливо змінювалася. Підчас першої світової війни с.Давидківці входило до складу Чортківського повіту. Відповідно до політичної обстановки село переходило з рук в руки. З серпня 1914 року було під владою Росії, в липні 1917 року – австроугорщини, в середині 1919 року перейшло разом з Чортківським повітом до складу Польщі, де перебувало до приходу радянської влади в вересні 1939 року. Діяли товариства "Просвіта", "Луг", "Сільський господар", "Рідна школа", кооператива. В липні 1941 року Давидківці захопили гітлерівські війська. Окупація тривала до березня 1944 року.
На фронти Великої Вітчизняної війни пішло чимало односельчан. Повернулося 81 чоловік, 98 не повернулося до рідних домівок. Нагороджено Орденами Великої Вітчизняної війни І ступеня – 4 чоловіки, ІІ ступеня – 9 чоловік, Орденом „За мужність” – 14 чоловік. На 2009 рік залишилось в живих 4 чоловік, які брали участь в бойових діях. Пам’ятають і вшановують пам’ять полеглих у роки Великої Вітчизняної війни односельчан у Давидківцях. На честь 30-річчя Перемоги радянського народу над фашистською Німеччиною в селі було побудовано пам’ятник на місці братської могили.
У селі є церква св. Івана Богослова (1905; кам.), 2 каплички, фігура Матері Божої (2000), встановлений пам'ятний знак воякам УПА. Діють ЗОШ І-ІІ ступ., клуб, бібліотека, ФАП, 3 приватні агропромислові підприємства, фермерське господарство. Із Давидківців походить літераторка К. Новосад. У селі є ботанічний заказник "Давидківський" (9,5 га).
Про село згадується в книзі Історично-мемуарний збірник Чортківської округи/О, Соневицька, Б.Стефанович, Р.Дражньовський:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974.-923с.;Історико-туристичний путівник Чортківщина.-Тернопіль:Астон,2007.-181с