Місцеві ради Колиндяни, Малі Чорнокінці, Великі Чорнокінці, Чорнокінецька Воля, Давидківці, Тарнавка Історична довідка


    Село у Чортківському районі. Центр сільради. Розташоване на правому березі р. Нічлава, за 18 км від райцентру і 3 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Кількість дворів 614, насел. 1,7 тис. осіб (2010).
    Легенди записані від старожилів свідчать, що приблизно з ХІІ століття через село проходив «вольний шлях Київський» із Галича на Київ. У центрі було городище, оточене частоколом і земляним валом, тобто від захисних колів, що оточували його. З тих далеких часів збереглася і назва вулиці Завал.
    Поблизу села в лісі збереглися 2 давньоруські городища - "Вали Великі" і "Вали Малі".
    Відоме від 1444р. під назвою Райгород. 15 ст. шляхтичі Стажменські спорудили замок, який 1840р. перебудовано на сучасний, пізньокласичний палац. 1786р. частина Колиндян ще значилась як містечко Райгород. У кінці 18 ст. Райгород втратив міський статус, відтоді належить до с. Колиндяни.
    Після закінчення всіх робіт він складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох стоячих в кутах, значно змодернізованих давніх башт. Палац, двохкондигнаційний, був зведений в формі прямокутника. Його фронтальна частина була розчленована іонійськими пілястрами. Тут був великий портик у вигляді чотирьох іонічних колон на квадратних постаментах. На колонаді розташовувався довгий балкон.
    Домінанту фасаду з боку саду становив ризаліт, в нижній частині розбитий трьома замкненими аркадами у формі півкола, з балконом у верхній частині, поставленим над кам'яною оглядовою терасою. 
     Садовий ризаліт увінчувала також стіна аттику. Всі фасади оживляли гримси. Палац був накритий високим гладеньким чотирискатним дахом, з двома довгими, отинькованими коминами. Інтер'єри мали регулярне планування. Біля портику знаходилась простора вітальня, а з лівого боку холл з парадними сходами. Таку ж як вітальня площу займав посередині садової половини палацу нижній салон. Представницький вигляд мав другий поверх з двома однаковими за розмірами квадратовими салонами, які розміщалися над вітальнею та над нижнім салоном. До обох салонів примикала з правого боку велика прямокутна їдальня з чотирма вікнами - двома від під'їзду до палацу і двома від саду, та підлогою з кількох видів паркету. До 1914 року її cтіни прикрашали голандські натюрморти.
Інші кімнати : - кабінет, бібліотека та житлові приміщення. Скрізь були печі з кахлів, а в салонах та їдальні - ще й каміни та стильні жирандолі. Стіни були вкриті барвистими шпалерами.
    Під час Першої світової війни палац був цілком зруйнований. Через те, що в міжвоєнний час знищені були ще й усі сільгосп-знаряддя, власники вже не змогли підняти палац до минулого стану, лише відремонтовані мури віддали на суспільні потреби. В палаці розмістилися кімнати для дітей працівників маєтку.
Короткі галереї з прямокутними дверима з'єднували палац з шестикутними павільонами, переробленими з давніх башт, накритими також шестикутними шатровими дахами. Стіни галерей були декоровані пілястрами та напівколонами. Зверху їх прикрашала сліпа балюстрада, утворюючи щось в кшталті фриза. Окрім великих квадратних вікон кожна галерея мала ще по одному круглому віконечку з рамою у вигляді розетки. В галереях містилися коридори, кухня та кімнати для гостей.
     Завершував оздоблення павільонів аркадний неоготицький фриз. Весь комплекс палацу був підпорядконий суворій симетрії.
Біля правого павільону знаходилася велика оранжерея. Перед палацом простягнувся круглий, низенько підстрижений газон, з яскравим килимом квітів посередині. Перед в'їздом на дітинець стояла стародавня брама, яка, як і павільони, залишилася від старого замку. Чарівність кілька гектарового нерегулярного ландшафтного парку створювалась завдяки його розміщенню на підвищенні та на узбіччях стрімких берегів. Тут, крім старих лип, кленів та тополь, росли також сливи…від тих часів до наших днів збереглась його назва «Сливник».

    З кінця 19 - початку 20 ст. в селі були створені патріотичні організації і товариства : "Просвіта", "Сільський господар", "Рідна школа" та інші українські товариства. Є церква св. Миколая (1888, мур.), тимчасова греко-католицька каплиця (дерев.), 2 каплички на честь Незалежності України (1994, мур.). Споруджено пам'ятники полеглим у Другій світовій війні воїнам-односельцям (1971) та О. Білану (1997), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипана символічна могила УСС, реконструйовано 10 "фігур". Діють ЗОШ І-ІІІ ступ., міжшкільний навчально-виробничий комбінат, клуб, бібліотека, амбулаторія, аптека, ветамбулаторія, ПАП "Нічлава", ВАТ"Колиндянський концентратно-дріжджовий комбінат", ТОВ "Продтехпостач", 7 торг, закладів.
    У Колиндянах народились народний майстер-різьбяр Д. Білинський, спортсмен (силач) Д. Горман (С. Козак), диригент В. Семчишин. Поблизу Колиндян виявлено археол. пам'ятки давньорус. культури.
    Про село згадується в книзі Історично-мемуарний збірник Чортківської округи/О, Соневицька, Б.Стефанович, Р.Дражньовський:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974.-923с.;Історико-туристичний путівник Чортківщина.-Тернопіль:Астон,2007.-181с