Місцеві ради Горішня Вигнанка Історична довідка

    Горішня Вигнанка – село, центр сільської ради, якій підпорядковане с.Переходи. Розташоване на лівому березі річки Серет, за три км. від районного центру й залізничної станції Чортків. Лежить на Західно-Подільському плато в межах Тернопільської структурно-пластової рівнини. Для рельєфу характерні хвилясті болотні рівнини, посічені ярами. Село знаходиться в кліматичному районі Тернопільщини, який називають „Теплим Поділлям ”. Середня температура липня плюс 18-19°С, січня мінус 3-5°С, середня кількість опадів 561мм на рік, що забезпечує помірне зволоження землі.
Родючі грунти (переважають чорноземні та сірі опідзолені), м’який клімат, сприяють вирощуванню с/г культур.
З північної та східної сторони села ростуть ліси. Ліси дубово-грабові, грабові.
Багатий тваринний світ – тут зустрічається козуля, дикий кабан, заєць-русак.
Дворів 467. Населення 1111 осіб (2009 рік). Національний склад – 100% українці.
Сучасна територія с.Горішня Вигнанка була заселена здавна. Тут виявлено залишки поселення трипільської культури (ІІІ тис. до н.е.) – однієї з найкрасивіших археологічних культур мідно–кам’яного віку. Вчені знайшли поховання, яке відноситься до І ст. н.е. З кінця ХІ ст. по 1144 рік територія села входила до складу Теребовлянського, відтак Галицького, згодом Галицько-Волинського князівства, а у 1387 р. попала під владу феодальної Польщі.
Уперше село Горішня Вигнанка згадується у 1581р. Припускають, що назва села походить від слова “вигони”. Тобто лівий берег річки Серет, а також територія сучасного села славився природними пасовищами – вигонами. Характерно, що Вигнанка була названа Долішньою і Горішньою. Долішня Вигнанка, це територія від Серету до підніжжя гори (теперішня територія Чорткова – залізничний Вузол, вулиці Замкова і Шопена), - Горішня Вигнанка була в межах сучасного села. Горішня Вигнанка на 100р. молодша від Долішньої. Назва Долішня Вигнанка зберігалася до 1931 р.
Перші поселенці села Горішня Вигнанка були з родин Шовкопляса та Семенчука, які перебралися сюди з села Майдан.
Населення села поступово зростало і вже у ХVIIст. складало 200-250 родин.
Селились люди окремими околицями, яким відповідно до занять та природних відмінностей давали назви: Рогатівка, Середня, Глинища, Підстінки, Лан, Підлісок, Кринички, Вільхівчики.
Жителі села неодноразово зазнавали руйнівних нападів татаро- турецьких орд, які проклали через наш край так званий «Чорний шлях», були свідками визвольної війни українського народу проти польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького. Восени 1655р. українські козацькі полки, при допомозі російських стрільців, звільнивши велику територію західноукраїнських земель, пройшли селом на штурм м.Чорткова і здобули його.
До 1939 року великим землевласникам в селі був шляхтич Городецький. На селі Горішня Вигнанка знаходився фільварок пана.
В грудні 1917 року був сільський комітет Гміни, який представляв собою орган ЗУНР. В нього входило шість чоловік.
У липні-вересні 1920 року в Горішні Вигнанці була тимчасово встановлена Радянська влада, діяв сільський ревком.
3 жовтня 1920 року польська влада.
В 1923 і 1927 роках були сільські заворушення.
В австрійські і польські часи діяли в селі патріотичні товариства “Січ”, “Луг”, “Союз Українок ”, “Рідна школа”, “Українська бесіда”, “Просвіта”.
У 1939 році працювало початкова школа.
Колгосп організований в 1941 році. Відновив діяльність у 1947 році.
В боях проти гітлерівців брали участь 62 жителі, 19 з них загинуло,
43 чоловіки нагороджено орденами й медалями СРСР.
Станом на 1972 рік в селі була центральна садиба колгоспу ім.Леніна, за яким було закріплено 2 тис. га. с/г угідь, з яких 1, 8 тис. га. орної землі.
У 1988 році в селі Горішня Вигнанка споруджено пам’ятник, присвячений пам’яті загиблим воїнам під час Великої Вітчизняної війни.
В липні 2000 року в наслідок буревію було пошкоджено житлові та господарські дахи – 154 господарства.
У 2003 році на території школи споруджено погруддя Т.Г.Шевченка.
У 2009 році біля сільської ради посвячене джерело в честь Святої Богородиці.
У 2009 році біля школи парафіянами УГКЦ встановлено дерев’яну капличку в честь різдва Пресвятої Діви Марії.
Діють ЗОШ І-ІІІ ступ., будинок культури, бібліотека, ФАП, три магазини.
Село газифіковане в 1996 році.
Телефонізоване в 1969 році.
Видатними вихідцями села є: Шевченко Т. -кандидат медичних наук,
Коцан О.- кандидат економічних наук, доцент кафедри Економіко - математичних методів і моделей Тернопільського економічного універитету Овод О.- заслужений працівник культури України.
 Про село згадується в книзі Історично-мемуарний збірник Чортківської округи/О, Соневицька, Б.Стефанович, Р.Дражньовський:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974.-923с.;Історико-туристичний путівник Чортківщина.-Тернопіль:Астон,2007.-181с.

ПЕРЕХОДИ

    Село у Чортківському районі. Підпорядковане Горішньовигнанській сільраді. До Переходів приєднано хутори Зелена, Чорний Ліс та Вавринів. Розташоване за 6 км від райцентру, 5 км – до найближчої залізничної станції Вигнанка. Кількість дворів 307, насел. 0,7тис. осіб (2010). Перша писемна згадка- 1603. За переказами, назва ймовірно пішла завдяки торгівельному шляху, який проходив через село та сполучав місто Чортків з розвинутим на той час селом Майдан.
Село лежить у зоні помірно – континентального клімату, з нежарким літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Середня температура липня – 18 – 20°С, січня – мінус 5 – 8 °С.
Географічні координати 49°26'1 пн. ш., 25°48'1 сх. д., висота над рівнем моря 259 м. Рельєф горбистий. Ґрунти – чорноземи, сірі лісові. На околиці Переходів розташовані ліси.
  В 20-30 роки минулого століття діяли "Просвіта", "Сільський господар", "Рідна школа" та ін. товариства.
 В ОУН та УПА перебували близько 20 осіб, серед них родини Гуцулів та Мимоходів. 
В 1996 році село газифіковане, в 2004 – телефонізоване.
Пам'ятки архітектури:
залізничний міст (вул. Вавринів) побудований за Австро – Угорської імперії; пам'ятник євреям, розстріляним фашистами у Чорному Лісі. Також у селі знаходиться каплиця св. Яна Мученика, яка занесена в книгу Рекордів Гіннеса України. Розпочато будівництво церкви князя Володимира Великого. На даний час в селі діють клуб, бібліотека, ФАП,ПАП "Оберіг", два торгових заклади.
Про село згадується в книзі Історично-мемуарний збірник Чортківської округи/О, Соневицька, Б.Стефанович, Р.Дражньовський:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974.-923с.;Історико-туристичний путівник Чортківщина.-Тернопіль:Астон,2007.-181с.