Місцеві ради Товстеньке Історична довідка

    Село у Чортківському районі. Центр сільради. Розташоване за 20 км від райцентру і 12 км від найближчої залізничної станції Гадинківці. Кількість дворів 270, насел. 0,7 тис. осіб (2010). Відоме від 17 ст. Назва с. Товстеньке, згідно з переказами старших людей походить від товстої землі чорнозему. Перша згадка про село датується 1784 роком .
За панування австрійської влади село належало до Гусятинської округи, при польській владі повітом були Копичинці, а Тернопіль – воєводством. З приходом радянської влади у 1939 р. районним центром довколишніх сіл стало село Пробіжна, а згодом таким центром було і є зараз м. Чортків.
Село Товстеньке поділялося на частини (кути), кожна з яких мала свою назву: північна- «Старе село», бо швидше була заселеною, південна – «Шляхта», бо тут більшість населення були поляки, східна – «Загороди», північно-східна – «Гуральня», а північно-західна – «Жолобок». Назва походить від великого яру у вигляді жолоба з якого витікало джерело. Тут була велика пральня (в народі - прачка), куди люди ходили прати білизну. «Гуральня» отримала назву від колишньої панської гуральні, де виробляли спирт, який продавали державі.
При в´їзді в село із Пробіжної по правій стороні висипана висока могила із залізним хрестом та старий цвинтар, закритий у 1957 році, ліворуч є новий цвинтар. Могила, що стоїть при в´їзді в село, присвячена синам села – Січовим Стрільцям, які полягли за волю України у першій світовій війні. Могила висипана у 1921 р. за одну ніч українськими патріотами, люди в подолках носили землю, бо польська влада не дозволяла цього робити. Висота могили – 8 метрів, довкола обмурована. На могилі встановлено залізний хрест, виконаний із штабок, висотою 10 метрів, який зробили ковалі - батько Михайло Прокопович, його сини – Іван та Мар´ян. Все це було зроблено з ініціативи пароха о. Івана Блавацького. У давніх картах могила була позначена як історична пам´ятка та з приходом «радянських» зазнала руйнувань, а в 1989 році цілковито знищена. У 1990 році на домагання громади села могилу відновлено майже на тому ж місці.
Читальня «Просвіти» була досить простою та просторою. У ній була сцена, на якій ставили вистави. До читальні сходилися господарі, щоб почитати газети, обговорити важливі справи. Найактивнішими діячами «Просвіти» були – Альбін Голубович, Євстахій Ворона, Семен Колісник, Роман Слотюк, Микола та Євстахій Романюки. Зараз на тому місці збудовано житловий будинок.
У селі Товстенькому по церковних записах була збудована спочатку дерев´яна, а в 1846 р. – збудовано нову кам´яну церкву. Записи ведуться з 1784 р
Церква до 1944р. була греко-католицькою. Після Другої світової війни радянська влада перетворила церкву з греко-католицької на православну і тільки в 1991 вона знову стала греко-католицькою.
Є в селі друга святиня – католицький костел. Збудований на початку минулого століття і виконував свої функції до 1946 року, після чого радянська влада перетворила його на склад для зерна, а потім – склад для мінеральних добрив, які настільки просочилися в землю, що сусіди не могли вживати воду зі своїх криниць. З часом він занепадав, буря зламала хрест на куполі, стала затікати вода . У 2000 році за ініціативою польського священика о. Юзика Юрловського костел відновлено, покрито бляхою, встановлено хрест, двері. Біля храму захоронено (1931р.) пана Леона Городиського, який був фундатором будівництва костела.
  На початку ХХ ст.. були створені патріотичні товарства :"Просвіта","Сокіл", "Луг", "Сільський господар", "Союз українок", "Відродження", кооператива. Є церква Пресвятої Трійці (1846, кам.), 2 каплички (1991 і 1998), "фігури" Матері Божої (1864) і на честь 50-річчя скасування панщини. Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у Другій світовій війні, І. Франку (2004), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1921, реконстр. 1990). Працюють ЗОШ І-ІІ ступ., будинок культури, бібліотека, ФАП, відділ зв'язку, торгові заклади. У Товстенькому народились: діяч ОУН і УПА Я. Бєлінський, громадсько-політичний діяч С. Голубович, письменник, журналіст Р. Колісник, громадський діяч Є. Романюк, доктор медичних наук, професор Тернопільського медичного університету О. Золотогірська. 
Про село згадується в книзі Історично-мемуарний збірник Чортківської округи/О, Соневицька, Б.Стефанович, Р.Дражньовський:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974.-923с.;Історико-туристичний путівник Чортківщина.-Тернопіль:Астон,2007.-181с.