Місцеві ради Шульганівка Історична довідка

Село Шульганівка належить до одного із стародавніх сіл колишньої Галичини і має свою специфічну минулість, тісно пов’язану з історією міст і сіл Тернопільської області. Шульганівка розкинулась по обох берегах невеличкої річки – Черкаської, яка витікає із сусіднього села Черкавщина і впадає в річку Серет.

Село розташоване за 11 кілометрів на південний захід від Чорткова, і знаходиться за 80 км від обласного центру.
Село Шульганівка – центр сільської ради, якій підпорядковане с. Долина. Дворів – 201,та 515 –жителів.(2008)

  В історичних джерелах не збереглося даних про те, коли виник населений пункт. Але назва села пов’язана з іменем турецького намісника Сульгана. Місцеве населення вимовляло не Сульган, а Шульган. Виходячи із зазначеного селище засноване ним було назване Шульганівка. Деякі місцеві мешканці говорять, що першими поселенцями села були турки і татари. Але це твердження не можна вважати історично правильним. Очевидно турки і татари робили походи на ці землі і своєю жорстокістю деякі з них надовго збереглися в пам’яті людей. Цілком можливо, що деякі з них могли залишитися тут і злитися з місцевими людьми. Перша письмова згадка про село датована 1785 р.
  В минулому жителі займалися в основному землеробством. Господарем села був пан, якому належало село разом з людьми. В
Чортківському архіві від 01. 12. 1892 р. зберігся запис про те, що село належало Ланцкоронському, який мав тут 997 моргів орної землі, 47 моргів лугів та городів, 33 морги пасовиськ. У селян орної землі було 1081 морг, лугів та городів – 74 морги, пасовиськ – 19 морги. У 1880 році в селі було 164 хати і 893 мешканці. Селяни працювали від ночі до ночі, обробляючи як свою так і панську землю. Крім того мали платити також різні податки та повинності.
    В 1878 році була побудована церква св. Архістратига Михаїла.За свідченями старожилів села вона будувалася 25 років і була освячена 1883 р. Церква знаходиться на видному підвищеному місці між селами Долина і Шульганівка. На її будівництво було затрачено 47800 австрійських крон. Церква є найдревнішою спорудою села. Тому на її архітектурі варто зупинитися більш детально. Святилище церкви звернене на схід за приписами Апостольських Конституцій, Святий Атанасій пише:,,Блаженні апостоли тому так зарядили, щоб християнські церкви ставилися до сходу, щоб ми (стоячи в церкві) споглядали на рай, на нашу вітчизну, з якої ми вийшли”.
Тепер сонце, що сходить, першим промінням вітає свого Творця, віддаючи йому таким способом славу і поклін. Церква збудована у вигляді корабля, бо її ціллю є перевозити людей через бурхливе море земного життя до вічного і щасливого життя на небі. Вона має один купол, що означає одного Бога в якого ми віримо, до якого молимось, і якому поклоняємось.
  В середині храму є дерев’яний іконостас зроблений у вигляді церкви. Посередині він має царські двері чи врата, якими входить священик. Складаються вони з самих дверей вирізьблених в колоски пшениці, квіти й грона винограду, і з завіси. Справа від царських врат розміщений образ Спасителя, а зліва – образ пречистої Діви Марії.  
Біля церкви є дзвіниця. В 1845р. була збудована дерев’яна, а в 1904 році – поставлено нову з каменю.На дзвіницях було 7 металічних дзвонів, на одному з яких був напис ,, Року Божія 1806”. Але всі вони втрачені під час війни.
  За часів панування Австрії в селі діяв філіал товариства,,Просвіта”. Члени ,,Просвіти” збиралися в хаті господаря Полівецького. Головою,,Просвіти” в ті роки був Демко Дутка, якому допомагав Опиханий Яків. Старожили села згадують, що Демко Дутка був шанованою людиною і відомим в окрузі артистом. Не менш відомою на той час людиною був дяк Аксентій Кляштифорський. Він був не тільки дяком, а й людиною, яка керувала всім культурним життям в селах Шульганівка і Долина. Аксентій Кляштифорський був також керівником хору, створеного ним при,,Просвіті” і відомого за межами села. Був він і режисером драмгуртка. Під його керівництвом ставилися вистави,,Ой не ходи Грицю”, ,,Запорожець за Дунаєм”,
,,Наталка Полтавка”.
Кожна вистава відбувалася під музичний супровід. Так згадує один із музикантів того часу Гедеон Михайло, в якого і до цього часу зберігається партитура. Інструменти, згадує він, куплялися за власні гроші.
  В 1929 році жителі села на кошти громади збудували читальню, при якій з часом була створена бібліотека. З цього часу і до початку Другої світової війни в читальні працював Войцишин Михайло.

  ,,Просвітою”села при читальні був створений гурток,,поварів” яким керувала Ольга Фіголь. Допомагала їй Надія Юрчинська. Її заслуга також в тому, що в с. Шульганівка вона створила ,,Союз українок”. Священик Фіголь керував при читальні політичними зібраннями, на яких поучав людей бути активними будівничими своєї держави, її патріотами. До 1939 року робота,,Просвіти” сіл Долина і Шульганівка була найвідомішою в районі.
  В селі була школа. За часів панування Польщі дітей вчив Шевчук Олекса і його дружина Настя.

  1939 рік… На землях Західної України з’явились радянські війська.Більшовики запровадили в краї нову революційну законність. Нищилась наша українська гідність, свідомість, духовність. Справжні патріоти свого народу готувались до боротьби проти засилля нової влади. Але в цей час в них з’явився новий ворог – гітлерівський фашизм. В 1941 році гітлерівці витіснили більшовиків з наших земель. 285 жителів наших сіл в 1941- 1945 роках боролись проти ворога на фронтах Великої Вітчизнянної війни. 100 з них загинули.
 На їх честь в 1975 році в селі поставлено пам’ятник. 79 – удостоєні нагород.
  В нелегкій боротьбі за національну незалежність в лавах УПА загинуло 15 жителів села, 9 не повернулося. Серед них Федорців Григорій(1921-1941) був розстріляний в Умані.Зв’язкова Романів Марія розстріляна в селі Улашківцях, там і похована.

  Після закінчення війни жителі села працювали на полях колгоспу. В1949 році було засновано колгосп імені Олега Кошового. В 1955 році змінено назву колгоспу на ім. Хрущова, а в 1961 році він був перейменований на ,,Радянську Україну”, до якого входили 4 села : Шульганівка, Долина, Стара Ягільниця, Черкавщина. Головами колгоспів тоді були – Заєць, Йовенко, Осеняк Теодор Константинович, Келичава Степан Іванович, Маланич Іван Михайлович, Василишин Михайло Семенович.В 1987 році колгосп,,Радянська Україна” було роз’єднано і утворено нове господарство,,Золота нива”, в яке ввійшло 2 села: Шульганівка і Долина. Керував цим господарством Батрин Павло Іванович.
  Упродовж всіх років жителі наших сіл працювали на полях колгоспу. Понад 32 роки очолював тракторну бригаду ветеран війни і праці Совінський Михайло Онуфрійович. Ще в далекому 1956 році працюючи в МТС одержав медаль ,,За трудову відзнаку”. Пізніше за високі врожаї сільськогосподарських культур був нагороджений двома орденами ,,Знак пошани”, орденом ,,Трудового червоного прапора” та медаллю ,, За доблесну працю”. 2007 року Михайло Онуфрійович помер.
  В 2005 році утворено ПП,,Шульганівське”, яким керував приватний підприємець Пахолок Павло Ярославович. Основний напрямок якого - рільництво, а головним агрономом працював Папушка Василь Якимович. З допоміжних підприємств є :пекарня, цех по виготовленню макаронів, м’ясопереробний цех, цех по розливу води.

  В 1986 році на північно – західній околиці села виросла нова школа на 192 учнівських місця.Будівництво школи обійшлось колгоспу в 454 тисячі карбованців. В школі 9 класних кімнат, майстерня для трудового навчання, хімічний, біологічний, фізичний
кабінети, учительська. Гордістю школи були вчителі минулих літ Зелінська Ганна Степанівна, Максимів Ярослава Антонівна – вчителі-мовники, вчитель математики Романишин Марія Василівна. Вона була чудовим режисером драмгуртка при клубі с. Шульганівка, Яськова Надія Арсенівна вчитель молодших класів. Це вчителі високого професійного рівня.

  Гордістю нашого села є люди про яких знає Україна і світ. Це Максимів Володимир Петрович. Ще за життя Володимир Петрович став легендою газової промисловості. Був не тільки талановитим керівником – лідером, а й доброю душевною людиною.
Савків Богдан Васильович – уродженець с. Шульганівка, академік нафтогазової промисловості.
Микуляк Володимир – колишній лікар – хірург Тернопільської міської лікарні №1.
Брилінський Юрій – заслужений артист України, зіграв 120 ролей.
Молодь повинна брати приклад з таких людей праці, як Коваль Тадей,Дикий Андрій, Білик Михайло, покійні Шевчук Петро, Полі-
вецький Павло, Дутка Михайло. Це механізатори вищої категорії.

  В 1977 році в селі було добудовано клуб і бібліотеку і перейменовано в будинок культури. В 60, 70, 80-ті роки при будинку культури був створений хоровий колектив, який налічував біля 45 учасників художньої самодіяльності. Керівниками були Омелян Бартків, Степан Теслюк, Петро Голінатий. Біля 30 років працювала і керувала будинком культури Коник Надія Омелянівна – відмінний працівник культури, патріот своєї справи.

  В селі збудовано фельшерсько – акушерський пункт, магазин. В 1991 році в селі споруджено пам’ятник І.Я.Франку, а в 1996 році в честь проголшення Незалежності України, в пам’ять жертв більшовицького терору в селі відкрито меморіальний пам’ятник , де записано прізвища 70 чоловік, які загинули від рук більшовиків.

  Біля церкви є могила Кляштифорського Ярослава – першої жертви більшовицького терору в селах Долина і Шульганівка. 

ДОЛИНА

Село Долина розкинулось по обох берегах річки Черкаська, яка є правою притокою річки Серет. Село розташоване за 11 кілометрів від районного центру. До найблищої залізничної станції в с. Нагірянка 2 кілометри. Село Долина підпорядковане Шульганівській сільській раді.
  Дворів – 197. Населення - 537 жителів .(2008)
Письмових згадок про село немає.

На межі між селами Долина і Шульганівка в 1878 році була побудована кам’яна церква св.Архістратига Михаїла, спільна для обох сіл, які об’єднані в одне ціле як історично так і територіально.
В 1861 році в честь скасування кріпосного права, біля господарства Домбрович поставлено хрест.

  Біля центральної дороги села є капличка, поставлена в 1926 році, фундатором якої був Стефан Гуцул, а в 2000 році на кошти ПАП ,,Золота нива” , біля господарства Герасимів Володимира поставлена друга капличка.

За часів панування Австрії в 1926 році в селі був створений філіал товариства,,Просвіта”. Його керівником тоді був Йосип Дерій.
Керівником хору був дяк Сенів Петро. Члени товариства сплачували внески, за які поставлена читальня, теперішній клуб. Діяв духовий оркестр, який очолював на той час Аксентій Іванків, інструменти для якого куплялись за власні кошти.
Священник Михайло Фіголь, який очолював місцеву парафію майже 50 років, керував при читальні політичними зібраннями, на яких поучував людей бути активними будівничими своєї держави. Жителі села виховані на кращих традиціях свого народу, не могли пізніше миритися як з радянським так і з німецьким режимами.
В 1961 році село Долина було об’єднане з с. Шульганівка і залишилася назва Шульганівка, а в 1991 році йому була повернута попередня назва – Долина.

Упродовж всіх років жителі наших сіл працювали на полях колгоспу. Своєю невтомною працею вони неодноразово добивалися високих врожаїв різних сільськогосподарських культур.

  Біля 30 років незмінним агрономом працював в колгоспі Чубков Володимир Григорович. У своїй повсякденній роботі він зумів налагодити роботу так, що жоден з хлопців не дозволив собі огріхів, працюючи на землі. Він нагороджений багатьма орденами і медалями.
  В 1991 році в селі відкрито пам’ятник Т.Г.Шевченку. Збудований він на кошти КПГ,,Золота нива”. Село Долина було бригадним селом колгоспу,,Радянська Україна”, а потім КПГ ,,Золота нива”.
  В селі є сільський клуб, бібліотека – філіал, магазин. Із підсобних промислів є цех по розливу води, млин.