Уже більше року Україна, зокрема і Тернопільщина, втілює в життя реформу децентралізації влади. Перспективи і ризики супроводжують нас на цьому шляху. А як проходить цей процес на Чортківщині і які проблеми виникають, розповів голова Чортківської районної ради Віктор Михайлович Шепета.
    Віктор Шепета каже, що сьогодні в Чортківському районі налічується три громади: Колиндянська, Білобожницька та Заводська. Згідно з перспективним планом, мають також утворитися Нагірянська, Чортківська і Пробіжнянська громади, але об’єднання є добровільним. Станом на сьогодні місто Чортків і село Пробіжна також виявили бажання приєднати до себе сусідні населені пункти. Але вже на цьому етапі виникає проблема: села, що межують із Чортковом, є самодостатніми, здатними самостійно себе утримувати, і не потребують дотацій. Тому бажання приєднуватися вони не виявляють й одночасно «відрізають» шлях до бідніших сіл.
   — У діючих громадах теж немало проблем, — стверджує голова районної ради. — За результатами першого півріччя перевиконання місцевих бюджетів громад бажають бути кращими. Суми надзвичайно мізерні. Наприклад, у бюджеті Колиндянської громади всього лиш 190 тисяч гривень. Раніше районний бюджет у загальному налічував одинадцять мільйонів гривень надходжень та шість мільйонів гривень видатків, а п’ять мільйонів залишалося на подальше використання для потреб району. Сьогодні ж ці гроші скерували громади, але вони «проїдаються» за рахунок збільшення апарату управління. Наприклад, в одній із громад налічується тридцять вісім окладів, приблизно два мільйони гривень йде лише на утримання. Основна причина недовиконання бюджетів громад — відсутність відповідної кількості території, жителів та підприємств. А найголовнішим є те, що громаді варто зрозуміти: що вони об’єднуються не для того, аби вирвати від держави стимулюючу субвенцію. Громада має бути самодостатньою. Те, що я часто чую і що часто говорять: «От ми об’єдналися, і нам дали гроші» — це неправильний принцип. Принцип повинен бути таким: «Громада утворюється, щоб жити самостійно».
    Відомо, що після об’єднання всі дотації на освіту, медицину та інші сфери надходять у громади. Ті податки, які йшли в районний бюджет, тепер повністю залишаються на місцях.
    — Але тут, — каже Віктор Михайлович, — виникає проблема: централізовані районні структури, такі як спортивна школа, навчально-виробничий комбінат, районна лікарня тощо, залишилися. Своєю чергою, громади вирішили, що вони можуть робити з отриманими коштами, що захочуть. Проте районний бюджет, який «схуд», продовжує утримувати ці структури. Люди з громад ними користуються, а от влада громади платити не хоче. Їм варто зрозуміти, що поряд із додатковими коштами прийшла і додаткова відповідальність. Громади мають надавати ті ж самі послуги, що надавав район. Так само треба нараховувати субсидії, так само доглядати престарілих людей, і таких «так само» надзвичайно багато.
    На думку Віктора Шепети, назва реформи «децентралізація» не відповідає дійсності. Він стверджує, що замість децентралізації в нас фактично проводять укрупнення органів місцевого самоврядування. А в проекті закону, який буде пропонуватися, знову ж таки є префект. Єдина різниця, що це префект, який буде контролювати всіх на законність, погоджувати керівників на посади виконавчих структурах тощо, але в той же час уже не матиме ніяких зобов’язань.
   — Нещодавно проходив семінар для голів районних рад, — розповідає Віктор Михайлович, — і ми всі зійшлися на думці, що було б правильним найперше приєднати менші й бідніші сільські ради до сусідніх більших, а на районному рівні не ставити двох керівників, а одного. Адже в районах та областях не повинно бути централізованих структур влади.
    Натомість в Україні функціонує трохи інша система: одне велике село чи місто виявляє бажання утворити громаду, відповідно вони дають запрошення населеним пунктам, які хочуть бачити в об’єднаній громаді. А вже тоді села ухвалюють рішення погодитися чи ні.
    — Існує ще одна проблема: реформу пустили на самоплив, —зауважує голова районної ради. — Спочатку влада агітувала, розповідала, роз’яснювала. Через деякий час усе затихло. А коли почали звітувати й аналізувати про те, як проходить реформа, ми побачили, що всі працюють по-різному. Тобто якщо вже почали цей процес, то його треба супроводжувати до кінця.
    Отже, проблем під час реформи виникає багато. І вони добре помітні на прикладі Чортківського району. Але можливо вирішити все — за умови, якщо діяти професійно і злагоджено.

Газета "Вільне життя", №78  (середа, 5 жовтня 2016 р)

Зоряна МУРАШКА.
Фото В. БУРМИ.