Село Заболотівка знаходиться в Чортківському районі Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Серет за 25 км від районного центру і 9 км від найближчої залізничної станції Ягільниця. Кількість дворів –277, населення – 0,6 тис.осіб (2010). Документів про назву і виникнення села немає. Старожили розповідають, що на окраїні села Улашківці, яка зараз називається Оболоня, було велике болото, а ті люди, які селилися за цим болотом, назвали своє поселення Заболотівка. Як свідчать археологічні розкопки, сліди проживання людини тут відносять до епохи неоліту ( IV - III ст. до н. є. ). Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури, розкопано поховання в кам'яній гробниці доби міді, знайдено скарб бронзових виробів доби пізньої бронзи.
    Перша письмова згадка про село датується 1646 роком, в якому добудовано дерев'яну церкву. Із розповідей випливає, що церкву побудували жителі села , в якому проживало всього сімнадцять родин. Із збільшенням населення церкву добудували. Отже, село виникло набагато раніше. Через те, цю церкву називають козацькою. В селі є римо-католицька каплиця (XIX ст.) і капличка святого Архистратига Михаїла, хрест на честь скасування панщини в 1848 році, хрест, що поставили жінки апостольської молитви, фігура до 400-ліття Берестейської Унії, фігура до 1000-ліття Хрещення Русі. На території села
є 10 пам'ятних хрестів і 2 фігури, які були відновленні в 1991 році.
    В селі Заболотівка діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, де працює 13 вчителів, є бібліотека, клуб і фельдшерсько-акушерський пункт, діє 3 приватних магазини. Жителі села в основному працюють в сільському господарстві. Є у селі кілька сімей, які зберегли та розвивають народний промисел - виробляють щітки з осоки і трави для побілки. Через те жителів села називають щіткарями. На сільському цвинтарі насипана могила, в якій поховано 5 вояків УПА : Зозуляк, Кирилишин, чоловік і дружина Наконечні з села Давидківці, невідомий повстанець - Дмитро Грім. Багато жителів села воювали в лавах УПА та допомагали воякам, за що були закатовані в сталінських тюрмах, відбули покарання у засланні. Пройшли сталінські табори сім'я Бітових, Сулятицьких, Мельничуків, Сиротюк Павліна і Попадюк Степанія. В 30-ті роки XX ст. діяли товариства "Просвіта"( 1936-1941 рр, керівник Бітів Антін ), "Сокіл"- керівник Бітів Дмитро, працював драматичний гурток (керівник Шута Михайло), гурток "Сільський господар" (засновник Сулятицький Антін ), хоровий гурток (засновник вчитель Танасевич), гуртки садівництва, кухарства.
    В 1936 році посвячено перший камінь під будівництво Народного дому, який завершили в 1942 році. На пожертви жителів села та місцевих самодіяльних артистів, в 1948 році, побудували місцеву школу. В селі в 1930 році створено осередок ОУН (очолив Бітів Антін). Жителі села завжди вшановували і вшановують імена тих односельців, що поклали свої голови за Незалежну Україну. Це батько, два сини і дочка Вітіви, молоді хлопці Зіновій Сиротюк і спалені енкаведистами живцем Михайло Павлюк, Володимир Сулятинський, Степан Павлюк та Тимко Підгірний кістки якого лежать на далекій Колимі, і багато інших, що боролися та гинули за Незалежну Україну. В селі народився священик греко-католицької церкви Антін Ричаківський, замордований більшовиками в полі біля села Угринь.
    В селі Заболотівка проживав районовий провідник ОУН - Шиманський Володимир, якого вбито за Збручем, а його дружина Марія загинула в похідній групі на Сході України. В 1943 році розстріляні німцями односельці-члени ОУН - Петро Попадюк, Омельян Попадюк, Михайло Попадюк. Станичним до 1942 року був Антон Попадюк. Найвизначнішою віхою в історії села є те, що в 1945 році тут знаходився командний пункт, в якому з травня по серпень 1943 року керував головний командир УПА Роман Шухевич (псевдо Білий).
У 1998 році побудовано нову церкву Пресвятої Трійці,яка у 2006 році була розписана художником М.Николайчуком.
У 2008 році за сприяння громади села та спонсорів встановлено статую Ісуса Христа (скульптор Ю. Савка). А за сприяння районної організації КУН - погруддя головнокомандуючому УПА Роману Шухевичу (скульптор Б. Дячук).

Про село згадується в книзі Історично-мемуарний збірник Чортківської округи/О, Соневицька, Б.Стефанович, Р.Дражньовський:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974.-923с.;Історико-туристичний путівник Чортківщина.-Тернопіль:Астон,2007.-181с.