Великі Чорнокінці – село, центр сільської ради. Розташоване над річкою Нічлавою, за 35 км. від райцентру і17 км. від найближчої залізничної станції.
До другої половини сімнадцятого століття село носило назву Боднарі, пізніше – Чорні Коні. Згідно з переказами, під час холери виникла чутка: якщо село тричі оборати чорними волами, то хвороба відступить. На жаль, у селі не було чорних волів, тому оборювали чорними кіньми. Згодом поселення для зручності стали називати Чорнокінці .
До 1965 року село було поділене на Великі і Малі Чорнокінці. Потім їх об ′єднали в один населений пункт.
У середині 1990-х років знову поділили на Великі і Малі Чорнокінці.
Село лежить у зоні помірно-континентального клімату, з нежарким літом, м ′якою зимою і достатньою кількістю опадів. Середня температура липня-плюс 20-21ۨ С, січня-мінус 5-6 С.
Грунтоутворними породами є глини. Село оточене лісами, особливо з півдня від сіл Лосяча і Давидківців. На південному сходіє ліс «Берестки». Ліс, що межує з півдня з селом, називається «Чехів», а далі – «Червінець». Дещо на захід є ще ліс «Стінка», а гарний ліс на північ від села, з боку села Товстенького, - «Дубина».Територія села - 3220,9. Кількість дворів - 434. Населення -1125 осіб (2009 р).
Національний склад - 99% українці, серед інших –поляки.
Про Чорнокінці знаходимо сліди у стародавніх письмових актах. Наше село було свідком Козацької слави…
І ми, гортаючи сторінки історії своїх рідних Чорнокінців, маймо на увазі єдине: наші предки зберегли себе українцями - у нелегких змаганнях з відкритими і прихованими ворогами.

У 1614 році Чорнокінці були власністю панів Куропатніцьких. Наступний стародавній документ з історії села Чорнокінців датований 28 квітня 1649 року . Це - «Заява до Львівського суду про неможливість сплатити податку селянами села Чорнокінці-у зв'язку зі спустошенням під час воєнних дій".
…Бурхлива козаччина лишала по собі могили і кості, уламки шабель, а головне - пам'ять.Чорнокінці лежали на поштовому тракті. Наш край був у кривавому вирі подій, що змінювали європейську карту.Про панщину в селі лишилися два яскравих ,так би мовити,матеріальних свідки: фрагменти палацу і хрест. 20-30 роки минулого століття стали для мешканців села часом потужного національного відродження.  У1932 році була збудована молочарня від «Маслосоюзу».
В ОУН входили Я.Ковальський, В.Божок, Д.Пунак, П.Синенький, А. Боровський,І.Візнюра, Д. Шимків. У 1939 році оунівцем став М. Божок.
1939-1950-ті - одна з найчорніших смуг життя Великих Чорнокінців за всю їх історію…У 1941 році, уЧорнокінцях
Радянська влада створила аж два колгоспи: імені Молотова та імені Кірова.7 липня 1941 року Чорнокінці опинилися під
німецькою окупацією. У 1943 році Петро Хамчук («Бистрий») створює повстанську сотню.У 1944 році П.Хамчук у рідному селі знищив групу енкаведистів, розгромив маслоцех. Тоді ж у селі було вбито голову сільради-поляка , а в селі провели мітинг. В лавах ОУН-УПА в національно-визвольній боротьбі 40-х50-х років впали героїчною смертю 51 житель Великих Чорнокінців.
Минали роки. У селі виросли нові будинки. У1957 році в селі заснували швейну майстерню.

У селі існує багато переказів про заснування і будівництво храмів. За всю історію іх було кілька. І ось підійшов час історичного заснування останнього храму Пресвятої Богородиці, найбільшого за час існування Великих Чорнокінців. Висота його - 37 метрів, ширина - 26, довжина - 37 метрів. Почали його будувати 21 січня 1991 року, а закінчили, тобто освятили, 13 жовтня 1996 року. Споруджено пам'ятник загиблим на німецько-радянському фронті (1972),насипана символічна могила Борцям за волю України(1991) і перепоховання в ній останків героїв, що вмерли за самостійність нашої держави, є дерев'яна церква, каплички, хрести.ДіютьЗОШ І-ІІІ ступ., дитячий садочок, амбулаторія, будинок культури, бібліотека, ПАП»Обрій», торгові заклади. Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки. Петро Довгошия видав книгу «Магія Чорних Кінців. Історико-публіцистичний нарис» (Т.,2006).

Про село згадується в книзі Історично-мемуарний збірник Чортківської округи/О, Соневицька, Б.Стефанович, Р.Дражньовський:Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,1974.-923с.;Історико-туристичний путівник Чортківщина.-Тернопіль:Астон,2007.-181с.