6 грудня, в День Збройних сил України, конференцією під назвою «Чортківська офензива: відгомін призабутого тріумфу» розпочалися заходи щодо відзначення славної сторінки в історії визвольних змагань українців за здобуття незалежності – Чортківської офензиви.
Серед учасників конференції були присутні Всечесні отці, представники влади, почесні громадяни, історики та краєзнавці: Лазарович Микола Романович - український історик, вчений, заслужений працівник освіти, Литвин Микола Романович - український історик, в. о. директора Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України, професор, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, а також Дєдик Олександр Георгійович - дослідник воєнно\ історії, заступник головного редактора Львівського мілітарного альманаху "Цитаделя", учні та студенти.
    Організаторами конференції є ініціативна група «Альтернатива-Чортків», за підтримки Марії Горбаль, Олега Єника, Анастасії Обшарської, Юрія Кривого, магазину-салону «Silver», музею-їдальні «Пан Чартковський» та ін.
    Основною метою було привернути увагу громадськості, представників влади до актуальних питань, збереження, відновлення та поширення історичних надбань Чорткова.
   Чорткі́вська офензи́ва, Чорткі́вський на́ступ (Червнева офензива) — історична назва наступальної військової операції Української Галицької Армії (УГА), здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 року. Вона була однією з найзначніших наступальних операцій, що здійснила Галицька армія під час польсько-української війни в Галичині 1918—1919. 25 тисяч українських солдатів і офіцерів примусили відступити по всій лінії фронту більш як 100-тисячну польську армію, добре озброєну і підсилену французами. І тільки зовнішні чинники та брак матеріально-технічного забезпечення врятували супротивника від воєнної поразки.
   Невдача Чортківської офензиви через нестачу зброї та боєприпасів поставила перед командуванням УГА і перед урядом ЗУНР питання: «Що робити далі?». 5 липня Начальним вождем УГА замість генерала М. Грекова був призначений генерал М. Тарнавський. 8 липня 1919 р. до Борщова, де тоді перебував Є. Петрушевич, прибув С. Петлюра. На цій зустрічі, враховуючи складність ситуації, було прийнято рішення про перехід УГА та уряду ЗУНР на східну Україну. Упродовж 16-18 липня 1919 Українська Галицька армія (чисельністю 40-45 тисяч стрільців) перейшла Збруч і в Кам'янці-Подільському об'єдналася з Наддніпрянською армією УНР. Біля Гусятина через річку переправилися бригади І корпусу, поблизу Скала-Подільської — II, у Кудринцях і Ніврі, підірвавши рештки військового майна на залізничній станції села Гермаківка, — бригади III корпусу.