05 червня 2019 року в с. Антонів Чортківського району заступник голови районної ради Петро Пушкар спільно із заступником голови райдержадміністрації Йосифою Овод розділив радість відкриття та освячення пам»ятної дошки, встановленої на честь історичної наради старшин 3-ї Бережанської та 7-ї Львівської бригад ІІ корпусу Галицької армії, що стала першим кроком до започаткування славетної Чортківської офензиви. Завдяки ініціативі Голови “Гельсінської ініціативи-XXI”, виконавчого директора екологічно-гуманітарного об'єднання “Зелений Світ” (ЕГО “Зелений Світ”), лікаря, громадського діяча Олександра Степаненка від сьогодні матимемо змогу відзначати одну із найбільших значимих, і водночас, одну із маловідомих для широкого загалу сторінок історії боротьби українців за власну незалежну державу 100 річчя Чортківської офензиви – Чортківський прорив 1919 року – саме таку мить визвольних змагань нашого багатостраждального народу. Адже саме у с.Антонів 4 червня 1919 року відбулася історична нарада старшин, що стала першим кроком до започаткування Чортківської офензиви. У відзначенні події взяли участь: народний депутат України Олег Барна, начальник відділу освіти РДА Ірина Гулька, завідувач районного методичного кабінету Світлана Петрів, почесний громадянин м. Чорткова Юхим Макотерський, Свидівський сільський голова Богдан Сорока, депутат районної ради Василь Градовий, директори ЗОШ с.Свидова та с.Антонів, учні, громада с.Антонів. Освятив та помолився спільно із присутніми отець Дмитро. Урочисте відкриття розпочалось із спільного виконання Державного Гімну України. Право відкрити пам’ятну дошку надали юним учням школи.

Ми йдем вперід. Над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радости аж серце мліє.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Над нами сонце сяє.
Гармати б'ють, здригається земля.
І гордість грудь аж розпирає.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперед. Здалека чути гуки.
Гармати б'ють, і крові всюди вщерть.
Не буде більш терпінь, ні муки!
Вперед! - Там воля або смерть!

Дзвенять шаблі, як ясне сонце, сяють,
Гримлять пісні, аж земленька свята
Дрожить під нами дорогая.
За волю смерть нам не страшна!

Ми йдем вперід. Над нами вітер віє,
І рідні нам вклоняються жита.
Від радости аж серце мліє.
За волю смерть нам не страшна!