Вітаємо Вас на офіційному сайті Чортківської районної ради.
 25.02.2014 Їх оплакує Україна... Україна втратила кращих своїх синів і дочок. Кількість загиблих протягом трьох місяців протистоянь на Майдані сягає більше сотні. Журналісти Еспресо.TV склали список загиблих людей на Майдані, які пожертвувати своїм життям заради майбутнього України Їх оплакує Україна... Вербицький Юрій, 51 рік. Працював у відділі сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України у Львові. 21/22 січня 2014 викрадений невідомими з Олександрівської лікарні разом з активістом Ігорем Луценко вранці 21 січня 2014 року. Його тіло було знайдено 22 січня в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. За відеосвідченням друга Юрія Вербицького Романа, при опізнанні було очевидно, що ноги перебиті — виднілися кістки, вся спина була синя, обличчя розбите, ребра випирали з правого боку зі шкіри, бо певне були поламані. Офіційною причиною смерті визнано лікарями лікарні — переохолодження. Нігоян Сергій, 21 рік. Народився і жив у селі Березнуватівка Дніпропетровської області. Його родина переїхала до України, рятуючись від війни у Нагорному Карабасі. Займався легкою атлетикою та східними єдиноборствами, два курси провчився в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. На Євромайдан приїхав 8 грудня 2013 року, був задіяний в охороні. 22 січня 2014 загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав три вогнепальних поранення картеччю на основі сплаву свинцю — в голову, шию і груди. Жизневський Михайло, 26 років, Родом з Білорусі, звідки виїхав через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації УНА-УНСО. Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Був задіяний в охороні Євромайдану. 22 січня 2014 загинув під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення в серце мисливською кулею. Сеник Роман, 46 років. Родом з Львівщини, останні роки мешкав у місті Турка. 25 січня 2014 помер у київській лікарні. Під час штурму 22 січня 2014 на вулиці Грушевського він отримав важке вогнепальне поранення в плече. Куля застрягла в легені, руку з роздробленою кісткою довелося ампутувати, організм втратив більше 3,5 літрів крові. Калиняк Богдан, 52 роки, родом з Коломиї, Івано-Франківської області 28 січня 2014 помер у госпіталі в Івано-Франківську. Міський голова Коломиї Ігор Слюзар розповів, що Калиняк 2 місяці з маленькими перервами по чотири дні стояв на Майдані і, маючи рідну сестру в Києві, не ходив до неї, щоб відігріватися. Аратунян Георгій з Рівного, приблизно 50 років Менше року тому його дружина Наталія померла від епілептичного нападу, перебуваючи дома наодинці із 1-річною донькою. В той час Георгій був на заробітках за кордоном. Зараз 2-річна донька Ашхен залишилася повною сиротою під опікою сестри Ані (донька від першого шлюбу дружини). Проживав у місті Рівне по вул. Стрицького, 7. Сім"я жила дуже бідно. Гергій планував виїхати на батьківщину у Батумі в Грузію до родини, після того як встановить пам"ятник покійній дружині на її роковини. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві. Байдовський Сергій, 23 роки, працівник магістральних нафтопроводів "Дружба". Загинув від вогнепального поранення в легеню 20 лютого 2014 року. Жив у Луцьку, любив своє місто, понад усе любив рідну Україну. Одна із останніх цитат на його сторінці "ВКонтакті" слова Левка Лук'яненка: "Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе..." Загинув від вогнепального поранення на Майдані у Києві 20 лютого. Брезденюк Валерій, 50 років, м. Жмеринка, український підприємець, художник у техніці ебру (малюнки на воді). Вбитий пострілом у спину 18 лютого 2014 року. Бондарчук Сергій, 52 роки, Старокостянтинів Хмельницької області. читель фізики, голова Старокостянтинівського міської організації (Хмельницька обл) ВО "Свобода". 20 лютого 2014 року загинув у Києві внаслідок вогнепального поранення, завданого снайпером. Бондарєв Сергій, 32 роки з Краматорська. Програміст. Загинув 18 лютого від 4-х кульових поранень під час перших атак на Майдан. Дружина Світлани на восьмому місяці вагітності. Вайда Богдан, 58 років. Неодружений. Останнім часом проживав разом з мамою у с. Летня Дрогобицького району. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: "Люба, тут справжня війна! Стріляють...", – після цього розмова обірвалася. Того ж дня по обіді у приймальні Летнянської сільради пролунав телефонний дзвінок. Повідомили про смерть Богдана, який загинув від кулі снайпера-вбивці. Васильцов Віталій, 1977 року народження. Уродженець с. Гаврілівці, Хмельницької області, що мешкав у с. Жорнівка Києво-Святошинського р-ну Київській області. Був застрелений на вулиці Великій Житомирській. Мав двох дітей. Варениця Роман, 35 років. З Яворівського району Львівської області. 20 лютого застрелений на вул. Великій Житомирській. Веремій В'ячеслав, журналіст газети "Вести", 32 роки. Тітушки вистрелили чоловіку в груди. Він помер в лікарні вранці 19 лютого 2014 року через втрату крові від кульового поранення. Без батька залишився 4-річний син В'ячеслава. Войтович Назар, 17 років. Студент-третьокурсник кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року. Голоднюк Устим, 20 років, місто Збараж, Тернопільська область. Волонтер Демократичного Альянсу. Помер 20 лютого у готелі "Україна" внаслідок вогнепального поранення в голову. Іван Городнюк, м. Березне, Рівненська область. Помер через хворобу, яку отримав на Майдані (19 лютого Іван повернувся додому з Майдану, адже під час останнього штурму "беркутівцями" його облили водою з водометів і побили. Звернувся до лікарів, почав лікуватися. Але вночі серце молодого чоловіка не витримало і зупинилося. Гриневич Едуард з Волині, 30 років. Убитий 20 лютого. Гурик Роман. 19 років. Студент Прикарпатського університету, факультету психології. З Івано-Франківська. 19 лютого 2014 року Романа застрелив снайпер близько 12:15. Чітко у висок. Сергій Дідич, 44 роки, Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО Свобода, 44 роки. Загинув 18 лютого 2014 року. Дворянець Антоніна, 62-річна мешканка Броварів. 18 лютого її тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро "Хрещатик". Дигдалович Андрій з села Сокільники (Львівська область), 40 років. Дзявульський Микола з Шепетівки, 56 років. Вчитель географії та біології, член ВО Свобода. Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером. Брав активну участь у громасько-політичному житті міста: обирався депутатом міської ради 1994-1998 років, очолював Спілку підприємців Шепетівщини 2002-2005 років, довгий час працював на викладацькій роботі вчителем георграфії шепетівської школи-ліцею, останній час був помічником народного депутата від ВО "Свобода" Ігоря Сабія. Земляки говорять, що усі зусилля Миколи Дзявульського були спрямовані на патріотичне виховання молоді, він переконував, що в цей нелегкий час неможливо стотяти осторонь будь-яких подій, необхідно бути свідомим українцем, будівничим своєї держави. Дмитрів Ігор з с.Копанки Калушського р-ну Івано-Франківської області. Загинув 20 лютого 2014 року. Йому було лише 30 років. Впродовж кількох годин його безнадійно розшукували. А близько 17:00 із 17-ї лікарні м. Києва надійшла інформація про те, що Ігор Дмитрів помер. Жаловага Анатолій з м.Дубляни Львiвськоi обл., 33 роки. Застрелений 20 лютого. Жеребний Володимир, 29 років. Народився у селі Рудок Львівської області. Працівник Вишнянського аграрного коледжу, представник тамтешньої міськради. Загинув 20 лютого 2014 року від снайперської кулі. Захаров Володимир, 57 років. ІТ-спеціаліст. Загинув під час пожежі в офісі Партії регіонів на Липській. За одними даними, чоловік задихнувся від димових шашок після того, як його побили бітами, обрізками труб і ногами. За іншими даними, застрелений вистрілом в голову. Зайко Яків, 73 роки, Житомир. Народний депутат України 1 (12) скликання, головний редактор журналу "Голос громадянина". 18 лютого 2014 року помер від інфаркту, втікаючи від "Беркуту" на вул. Інститутській. Капінос Олександр, 29 років, активіст ВО "Свобода", село Дунаїв, Тернопільська область. У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти "мовного закону". Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер. Кемський Сергій, 33 роки, з Керчі. Він працював в Інституті політичних та економічних ризиків і перспектив, писав для "Україснької правди" статті. Загинув 20 лютого 2014 року. У нього залишився син, якому нещодавно виповнився лише рік. Кіпіані Давид з Грузії. Його тіло знайшли поряд з барикадою біля ЦУМа з двома кульовими пораненнями. Помер у "швидкій". У загиблого залишився маленький син. Корчак Андрій зі Стрия, Львівська обл. Помер у від розриву внутрішніх органів після побиття 18 лютого. За словами сестри Ольги, Андрій змалку зростав патріотом. На Майдані був із листопада, завжди стояв на передових. Напередодні загибелі 20 лютого телефонував до брата Юрія та говорив, що має нехороше відчуття. Потім у друге повідомив, що на Інститутській наступає Беркут, а за дві години зателефонував медбрат і сказав, що в Андрія розбита голова, схоже на черепно-мозгову травму, і його не можуть реанімувати. Помер Андрій у столичній лікарні N17. Він походив із сім'ї колишніх репресованих. Був неодружений. Дев'ять років тому поховав батька, жив з 81-річною матір'ю. Працював на місцевих будівництвах. Після звільнення їздив на заробітки до Чехії. Костенко Ігор, 22 роки, студент-географ, з м. Львова. Загинув 20 лютого 2014 року. Кіщук Володимир, 58 років з Запоріжської області. Загинув 18 лютого у Києві під час сутичок між мітингувальниками та "беркутівцями". Проломлена голова в районі потилиці. Тіло виявили у Будинку офіцерів. Котляр Євген, 33 роки, з Харкова. Як написав у соціальних мережах Володимир Чистилін, його знають у "Зеленому Фронті" по подіях у парку Горького. Був вбитий 20 лютого. Креман Іван з Кременчуга. Загинув 20 лютого на Інститутській. Коцюба Віталій зі Львова, 31 рік. Народився в селі Вороблячин Яворівського району Львівської області. Загинув 20 лютого 2014 року від вогнепального поранення. Залишив молоду дружину та двох діток. Кульчицький Володимир з Києва, 65 років. Куля пройшла на виліт в серце, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт. Дмитро Максимов. Загинув 18 лютого 2014. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Вибухом гранати йомувідірвало руку. Загинув хлопець від втрати крові у Будинку Профсоюзів. Мовчан Андрій, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу. Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року. Мойсей Василь. 21 рік, активіст Ківерцівської міської організації ВО "Свобода" Волинської області. Загинув 20 лютого 2014 року. Наумов Володимир з села Шевченко Донецької області. Йому було 44 роки. Опанасюк Валерій, Рівне, 43 роки. Загинув 20 лютого від снайперської кулі, залишивши дружину вдовою, а чотирьох дітей - сиротами. Найменшій дитині - сину - два роки, найстрашній доньці - 12. Пагор Дмитро, Хмельницький, 21 рік. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року. Павлюк Володимир, Коломия, біля 40 років Паньків Микола, с.Лапаївка Львівської обл., 39 років Паращук Юрій м. Тальне, Черкаська обл, 48 років. В одних списках загиблих значиться, що він був жителем м. Тальне, Черкаська обл. В інших, - що Харкова. Член ВО "Свобода". Отримав кульове поранення у потилицю під час відступу силовиків з барикад на вулиці Інституцькій 20 лютого 2014 року. Пасхалін Юрій з Черкаської області, 29 років. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві від 3-х вогнепальних поранень в спину і пневматичного поранення. Плеханов Олександр, 22 роки. Загинув 18 лютого. Студент КІСІ. Його мати, коли забирала тіло сина з морга, побажала Віктору Януковичу ховати своїх дітей щодня. Полянський Леонід, 38 років. Загинув на Майдані. Рідні розповідають, що він був життєрадісним чоловіком і не міг стояти осторонь беззаконня, що відбувається в Україні - тому і ходив на Майдан. У нього залишились діти від двох шлюбів. В останні роки жив і працював у Києві, але похорон буде відбуватись у Жмеринці, звідки родом. Прохорський Василій, 33 роки. Родом з села Щуча Гребля, Бахмацького р-ну, Чернігівської обл. Працював у Києві. 18.02.2014 поїхав на Майдан, допомагав медикам. Йому вистрелили в потилицю (куля прошла на виліт) від чого, ймовірно, і помер. Вважався зниклим, родичі та друзі довго не могли знайти. Тіло опізнали родичі 22.02.14 р. в морзі на вул. Оранжерейній. Поминальна панахида відбулась в Києві на Майдані о 19-00, 22.02.14 р. після чого Василя повезли хоронити на рідну землю. Поховали 23.02.2014 р. у с.Дмитрівка, Бахмацького р-ну, Чернігівської обл. Василя Прохорського поховали як справжнього героя біля стели землякам, які загинули у Другій світовій війні. Його побратими провели в останню путь трьома пострілами та виконанням Гімну України. Саєнко Андрій з Фастова (Київська область). Йому було 52 роки. Сердюк Ігор, 40 років. З Кременчука, Полтавська область. Чоловікові вистрелили з обрізу в обличчя. "Він будував барикаду, носив мішки. Під час цього на нього та інших активістів напали тітушки та "беркутівці". Зразу була сутичка, потім хтось вистрелив Ігорю в упор в обличчя, — розповів Сергій Полюхович, заступник голови кременчуцького "Майдану". Сміленко Віктор, 53 роки, Кіровоградська область, Бобринецький район, с.Борисівка. Загинув 20 лютого. Смолинський Віталій з Уманського району, с. Фурманівка. Загинув 20 лютого. Сольчаник Богдан, 29 років, історик, викладач Українського католицького університету. Працював на кафедрі нової та новітньої історії України УКУ. Тарасюк Іван, Волинська область, смт Олика, 21 рік. 20 лютого 2014 року загинув на Майдані від вогнепального поранення. Ткачук Ігор, 39 років. Мешканець Великої Кам'янки Коломийського району Івано-Франківської області. Загинув від пострілу снайпера 20 лютого 2014 року. Осиротіли троє діток - 17 років, 11 та кілька місяців. Точин Роман, 44 роки, м.Ходорів Львівської області. Загинув на Майдані 20 лютого 2014 року. Залишилась дружина і двоє доньок. Іван Бльок (або Тур - це прізвище його дружини ,але так його теж називали ), 40 років. Жив у місті Городок Львівської області. Приватний підприємець. 20 лютого 2014 року на Інститутській він загинув від кулі снайпера. Без батька залишилися донечка і маленький син. Ушневич Олег, Дрогобич, 31 рік. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу. Народився в Дрогобичі в сім’ї працівників ВАТ НПК "Галичина" Михайла та Євгенії Ушневич. Багатьом працівникам нафтопереробного активіст запам’ятався під час похорону його матері у 1985 році: Євгенія Ушневич померла під час пологів, народивши Олегові брата. Тоді трирічний Олег, не усвідомлюючи, що сталося, ніжно та беззахисно тулився до своєї бабці. На Майдані в Києві Олег Ушневич був з першого дня. Його добре знають на Сколівщині, де після закінчення вишу вчителював. В останні роки виїжджав на заробітки за кордоном. Чміленко Віктор, 53 роки. Жив у Кіровоградській області. Фермер, застрелений снайпером. Храпаченко Олександр, 27 років, театральний режисер з Рівного. Загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року. Хурція Зураб з Грузії, 54 роки. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро "Хрещатик". Проживав у Кіровограді. Помер від серцевого нападу. Чаплінський Володимир, Обухів. Його дружина працює в дитячому садку, у сім'ї - 2 дітей. Син та мала донька. Черненко Андрій, 35 років. З Києва. Загинув 19 лютого 2014 року. Без батька лишилася 7-місячна дитина... Царьок Олександр з с. Калінін, Васильківський район Київської області. Загинув біля Жовтневого палацу. Шаповал Сергій з Києва, 45 років. Знайшли померлим в Будинку офіцерів. Щвець Віктор, 57 років, з Київської області. Близько першої години ночі з 18 на 19 лютого отримав три вогнепальні поранення в черевну порожнину на Майдані. Швидка забрала Віктора Миколайовича до лікарні, але він помер по дорозі. Без батька залишилась дитина. Шилінг Йосип, 61 рік, з Дрогобича (Львівська область). Разом з дружиною Анною народили та виховали 2 дочок, які подарували дідусеві та бабці чотирьох внучок. За професією – будівельник. Останні роки часто їздив на заробітки до Італії. Дружина Анна працює в Італії. На київський Майдан їздив кілька разів, затримувався там надовго. Хотів жити у вільній, заможній країні – аби внуки не шукали щастя по закордонах. Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу. Шимко Максим. 33 роки, з міста Вінниця. Загинув 20 лютого 2014 року. Останній запис, який чоловік залишив на своїй стоірнці у "ВКонтакте" 18 лютого - "За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі хто може їдьте в Київ !!!" Щербанюк Олександр, Чернівці, 46 років. уучасник всіх виборчих перегонів, керівник партійної первинки "Батьківщини". Снайпер вцілив у нього просто біля чернівецького намету "Батьківщини", повідомляє прес-служба обласної організації партії ВО "Батьківщина". За даними "Буковинської правди" в Чернівцях Олександр Щербанюк працював приватним підприємцем, займався будівництвом, переважно виконував плиточні роботи. В нього залишилась дружина, хвора мама і двоє дітей - син, який навчається в 9-класі та 20-річна донька. Він був дуже активним політичним активістом. На Майдані був з самого початку з перервами. Мазуренко Павло, 41 рік, відвідував мітинг на Євромайдані. Був побитий охоронцями на даху торгового будинку, що на вулиці Гната Юри. 20 грудня відмовився від госпіталізації швидкою допомогою. Помер 22 грудня в реанімації Київської міської клінічної лікарні № 12 від двосторонньої пневмонії. Синенко Сергій. Активіст Автомайдану Запоріжжя. Батько чотрьох дітей. 13 лютого 2014 автомобіль "Тойота" разом із власником всередині згорів на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород в Запорізькому районі. За попередньою інформацією, займання сталось через те, що невідомий вистрілив у бензобак автомобіля, від чого той спалахнув. Труп було опізнано за аналізом ДНК. У відео зверненні відповідальність за вбивство взяли на себе т.зв. "Привиди Севастополя". На похорони прийшло близько 100 осіб. Вічна їм пам`ять! (За інформацією Вікіпедії (Список загиблих учасників Євромайдану), зі сторінки "Фейсбук" Марії Семенченко) |
