Вітаємо Вас на офіційному сайті Чортківської районної ради.
24.11.2018 "День скорботи в серці навіки" 24 листопада ц.р. – усі схилімо голови та запалимо свічі в День пам’яті жертв голодоморів та 85-х роковин Голодомору 1932 – 1933 років в Україні – геноциду Українського народу.
Віддати честь та пом"янути хвилиною мовчання біля пам"ятника "Жертвам голодомору", що на центральному кладовищі міста Чорткова, зібралася громада та влада району: голова Чортківської районної ради Віктор Шепета, міський голова Володимир Шматько, голова райдержадміністрації Оксана Чайчук, народний депутат України Олег Барна, заступник голови райдержадміністрації Йосифа Овод, депутати міської ради, депутати районної ради, почесні громадяни міста Чорткова, духовенство, працівники виконавчого апарату районної ради, управлінь та відділів рда, працівники районних служб, усі небайдужі жителі міста та району. У 1933 р. був в Україні великий голод. Не було тоді а ні війни, а ні потопу. А була зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав скільки живого люду лягло у могили - старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів. Тож пом"янімо у цей день великомучеників нашої історії. Пом"янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга. 24 листопада о 16.00 нехай запалає свіча пам’яті у вікні дома, біля пам’ятних знаків у вашому місті й селі в пам’ять про мільйони вбитих голодом, і тих, хто пережив голодомори. Свічка-пам’ять Пам'яті жертв голодомору Знов прокинулись ранки холодні. Дощ хрестами в сніжинках застиг. Поминаючи мертвих сьогодні, Ми рятуєм майбутнє живих. День жалю... День скорботи, печалі Запалив нашу пам’ять. Свічки – Це ті душі, листочки опалі, Хто став тінню в голодні роки. Без притулку у храмі Господнім, Поміж хвилями Лети-ріки Стогнуть душі, бо в серці народнім Проросли забуття колючки. Полікуймо свічею-зорею День минулий. Згадаймо усіх, Хто любов’ю живою своєю Поділитися з нами не встиг… Щоб у ранки і теплі, й холодні Не ішли шикуватись хрести, Щоб не плакали душі голодні, Свічку-пам’ять свою захисти. |